Перейти до основного вмісту

Публікації

Показано дописи з 2013

У тумані...

У тумані дуже тихо…
Пару разів куріпки невдоволено крявкали, коли я порушував їхній покій і їм доводилося відлетіти вбік. Кумедні, у них пір’я схоже на вбрання середньовічних кавалерів, напарфумованих і напудрених. А крявкали на мене зовсім нешляхетно, як тітушки, через що не став їх фотографувати…

Майдан: Луценко, українською!

Навіть не очікував від своїх земляків такого! Тепер ще більше поважаю запоріжців!
Так ось!
Юрій Луценко вийшов до мікрофона і по-російському щось там став балакати про Східну Україну…
Майдан тут же вибухнув: «Українською! Українською! Українською!»
Чув, як поряд зі мною якийсь дядечка просив людей, мовляв, такий поважний гість, хай собі говорить по-російському, ми ж тут східняки, типу російськомовні… А народ своє: «Луценко, українською!»

Різануло...

Знаю, що таке блискавки. Вогненні стріли з Небес врізались біля мене. Буквально поряд. У степу, де нема куди сховатися… Страшно було потім, коли усвідомлював… Так само, коли, приміром, цього року навесні, у березні, на Хортиці мені приспічило лізти по вертикальній стіні-скелі. Слизька земля, слизький граніт, жодної бур’янини, за що б вхопитися… Назад – прірва, полетів би у Дніпро, а там сильна течія, воду крутить. Тож, залишалося тільки лізти вгору. Заглиблювався руками й ногами в землю, якомога глибше, де земля мерзла і може хоч якусь мить тримати. Куртка чомусь стала важкою, тягнула вниз. Потім уже, коли вибрався на п’ятачок і глянув униз, запаморочилось у голові, але утримався…

Майдан... Лєніна

Майдан Леніна – це назва зупинки тролейбуса. Якось дивно було читати таке. Слово «майдан» більше асоціюється з Києвом, Євромайданом. А тут…

Диво на якійсь там стріт - або чисто в сажі

Давно не був у запорізькому католицькому храмі. На те у мене є одна-єдина причина – мовна. Не в’їжджаю у російськомовні молитви, аж ніяк. Намагався, але це суцільне мордування. Тому стараюся уникати такого «щастя»…
А тут раптом захотілося свята.

Бери диван і на Майдан!

Сьогодні до Запоріжжя прибув Вогонь Миру з Віфлеєму.

ЄвроМайдан. Маленька радість для маленьких діток

Миколайчик – з церкви. Як є. Цього року він – революційний, євромайданний…
Мені сподобався вчорашній виступ Ірини Луценко на Майдані. Тоненьким, несміливим голоском… І сказала те, що інші не наважувалися.

ЄвроМайдан. День Гідності

Бабуся з в’язаним прапорцем, фото якої облетіло весь Інтернет, запоріжанка – Марія Іванівна Лихвар.

Свято наближається...

За цими всіма подіями й не помітив, що мій різдвяник у червоне вбрався. Раніше завжди радів його цвіту – провіснику свята…
А тепер… Намагаюся себе переконати, що це добрий знак.
Чув, сьогодні із Запоріжжя повезли на Київ міліціянтів, – майже всіх, – на заянуковичний мітинг. Кажуть, вони навіть в дорогу зібратися не встигли – прямо зі служби. Як і було наказано, кожен взяв із собою харчів дня на два, а дорогою з’ясувалося, що затримаються на довше…

Запоріжці підтримали Марш мільйонів

Площа перед облрадою була вщент заповнена мітингувальниками. Але мене насторожила велика кількість телевізійників, фотографів з місцевих газет та журналістів, а також можновладців.

ЄвроМайдан. Студентський марш

Сьогодні у Запоріжжі відбувся Студентський марш.

Всеукраїнське віче підтримали шість тисяч мешканців Запоріжжя

Сьогодні у Запоріжжі на підтримку всеукраїнського віче за Євроінтеграцію та проти діючої влади прийшло трохи більше людей, аніж минулої неділі.
Крім того, активними були й водії, які проїжджали по проспекту – на машинах українські та європейські прапори, всі безперервно сигналили.
Коли люди рушили колоною від будівлі облвлади до міської, автомобілісти також їх супроводжували сигналами. Й перехожі не залишалися байдужими, обурювалися діями Януковича і приєднувалися до колони. Говорили, що кривава йолка Януковича – стала атрибутом злочинної влади…

Остання посмішка осені...

Радість, гарна іскро Божа!

Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно любо нам
Увійти, царице гожа,
В твій пресвітлий дивний храм.
Все, що строго ділить мода
В’яжеш ти одним вузлом,
Розцвітає братня згода
Під благим твоїм крилом.

Кого доля ощастила
Тим що другові він друг,
Кого любить лада мила, –
Йди до нас в веселий круг.
Йдіть усі, хто зве своєю
В світі душу хоч одну!
Хто ж весь вік черствів душею –
Йди у іншу сторону.

Радість – всесвіту пружина,
Радість – творчості душа,
Дивна космосу машина
Нею живиться й руша.
Радість квіти розвиває
І розгін дає сонцям,
Їх в простори пориває
Невідомі мудрецям.

ЄвроМайдан. Запоріжжя малює Європу

Понад дві тисячі запоріжців зібралися у центрі міста на підтримку ЄвроМайдану.

Пам'ятаємо...

Коли закінчився молебень, люди залишилися на своїх місцях, стояли і мовчали…
Мовчали довго, мабуть, хвилин п’ятнадцять… Не знаю, як хто, а я не міг зрушити з місця – нахлинуло всього й потрохи, боляче за людей, які загинули від голодомору – навмисного винищення радянськими окупантами українців лише за те, що українці, але пеком пекло ще й те, що відбувається зараз…

Кар'єр... А піраміди видавлюють з-під землі річки

Сива Могила (або Токмак-Могила, Синя гора). Вона й справді – сива.
І сива вона від води…

Старе місто. Осінь...

До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... Українсько-радянська війна

22 листопада 1917 року Олександрівська рада більшістю голосів прийняла рішення про інтеграцію в Українську Народну Республіку – 147 проти 95 голосів.

Артефакт. Ще один чорний камінь з петрогліфом

Про Чорні камені, що на Хортиці, розповідав (можна подивитися за тегом «чорні камені»). У музеї їх сім.
А цей – не з Хортиці. Зі степу, кілометрів 200 від Хортиці.

Артефакт. Сокира кам'яної доби

Цю сокиру чоловік знайшов у себе на городі і має намір віддати до місцевого музею (поки що не буду називати його імені і місцевість).

До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... Тачаночка, тавричаночка

Дуже добре, що маємо пам’ятник Махновській тачанці. Встановлено його біля краєзнавчого музею, що у Гуляйполі.

До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... Майбутнє Гуляйпілля

Гей, ти, батьку мій, степ широкий,
Поговоримо ще з тобою…
Молоді мої буйні роки
Та пішли за водою…
Ой ви звізди, ви звізди падучі,
Вже мені дорога не мила,
Бо мені молодому на кучері
Опадає пороша біла.
Ой ви ночі темні, безокі!
І мені не видно, куди йду.
З юних літ завжди одинокий, –
Ось таким пропаду.
Де ж ви, де брати мої милі?
Сліз гірких ніхто нам не витер…
Я стою, як дуб на могилі,
А навкруги лиш хмари та вітер…
Гей, ти, батьку мій, степ широкий,
Поговоримо ще з тобою…
Молоді мої буйні роки
Та пішли за водою…

75

Мама розплакалася, коли у церкві для неї – для пані Віри – заспівали Многія літа… Інші бабусі також пустили сльозу. Чув, як одна з літніх жіночок, з мокрими очима, підійшла до мами, обняла і сказала: «Нічого, ми ще поживемо…»
Планував сфотографувати, коли будуть віншувати, не зміг…
На фото: айстра, що у садочку біля церкви. Сьогоднішня.

Хортиця. Сідає Сонце... І чому я не скакаю?

Стрівся мені коник. Молоденький. Вискочив з-за дерев і, побачивши мене, став, як вкопаний. Уважно розглядав, що за звір у скельцях та кашкеті. Мабуть, все ж таки, прийняв за свого, бо підійшов та мордою тицьнув мене в обличчя. А очима ніби говорив: «Давай, поскакали разом! Там, у степу, так класно!» І рвонув… Й тут же різко загальмував, озирнувся і кинув мені на прощання: «Дивний ти, чоловіче!»
Так, скакати я не здатний, хоча все життя про це тільки й мрію. А ще б було добре і скакати, і літати…
Сьогодні я ходив до баб… До кам’яних баб на вечірку.

До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... Гапка

У Гуляйполі вчительку Агафію Андріївну Кузьменко називали просто – Гапка, або Гашка.

До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... "Червоними і чорними нитками..."

Ці кілька моїх дописів до 125 річчя Батька Махна – винятково, наголошую, моє бачення, і тільки. Я не історик і не краєзнавець…

До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... Гуляй, Гуляйполе, гуляй!

Батька Махна відсвяткували традиційною «Вольницею» в Гуляйполі.

Булат

Поки ми розмовляли, я уважно вдивлявся в риси обличчя Валерія і намагався собі уявити його прапрадіда. Мені хотілося хоч на якусь мить перенестися у часі й побачити того козака, який водив Тараса Шевченка на Хортицю…

Сива Могила... Ось, де справжній степ

Їздив по роботі у Григорівку, що у Пологівському районі Запорізької області. Тамтешній керівник, директор агрофірми Олексій Федорович Чех, запитав у мене:
– А ти був на Сивій Могилі?
– Ні, – чесно признавсь.
– Ой, чоловіче, тоді ти не знаєш, що таке степ!
І повів мене на Сиву Могилу…

До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... Музуйний

Махна не відразу пустили у музей.

Ось й осінь... зайці з ніг збивають

Нарешті вибрався на Хортицю. Більше місяця не був…
Тут так тихо… І хмарно.
А чебрець після дощів і приморозків – міцний та пахучий. Від ароматів різнотрав’я аж у голові паморочиться…

Половець, правнук печеніга

«В твоїх очах незміряна розлука,
а ти ідеш на землю мою з ханом…»

Сонечко

Сонечка фотографував вчора під Грушою Тараса Шевченка...

Сонечко, сонечко,
відчини віконечко,
бо кацапи йдуть
і тебе заберуть!

Груша Шевченка

Вигнані з Раю... ярмо, драпачка та чекрак

Запорозький скарб

Орел... Оригінал та копія

Срібний орел – однин з предметів так званого Вознесенівського «скарбу», який став темою виставки, експонати якої зібрані спільними зусиллями Запорізького обласного краєзнавчого музею та Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.

Довга Могила

Зважаючи на історичні факти, археологія радянських часів, здебільшого ґрунтувалася на пошуках скарбів. Золото, срібло, дорогоцінне каміння тощо – завозилося до столиці. Самі ж історичні пам’ятки, певно, навмисне руйнувалися, стиралися з лиця землі, а також підпадали під «ліквідацію» й науковці та дослідники.
Така ж доля спіткала й так званий Вознесенівський або Кічкаський «скарб» – капища і святилища, що на Довгій Могилі (нині промислова зона міста Запоріжжя).

Свято на чужині... Або весь сир в один вареник

Ці лелеки були тут, на набережній Алушти, скільки себе пам’ятаю – не улетіли.

Свято на чужині... Стерте з пам'яті людської

Мені було дуже важливо ще раз доторкнутися до цієї вежі…

Свято на чужині... Яблука посвятили, а мулаточку не удочерили

Кримом подорожував разом з мамою. Колись давно вона мене возила, а тепер настала моя черга. Зі всіх планів – обов’язковим було відвідання «садочка квітчаного», де Леся Українка посадила гілочку кипарису, щоб той виріс вище за мінарети «в краї сьому, на мечеті багатому»…
У Ялті були у понеділок, на Спаса…

Свято на чужині... День Незалежності

Кримська сарма та імам втратив свідомість

Фото з моїх архівів – серпень 2009 року, Алушта.
Прикро за Крим. Маю на увазі, тамтешніх корінних мешканців.

Гості... Камінь з дірочкою і ніяких аномалій

Думав, що безсмертники уже відцвіли своє. А тут – диво! – вся Савутина скеля буквально усипана бузковими зірочками.
Це так Хортиця стрічала моїх гостей – Ярослава Сочку та його дружину Лесю.

Липень: наказано вижити... і квакання невпопад

На Хортиці був уже десь близько 9-ї – сьогодні на це мав повне право. Чотири тижні (цей четвертий) тягнув дві роботи: свою та колеги, яка у відпустці. У голові шарики заходили за ролики. І все це, до речі, без додаткової оплати.

Хто переміг себе, той переможе всіх

Яр поблизу села Перун. Десь в цих краях загинув князь Святослав… Але мова не тільки про Святослава. Кожна грудочка цієї землі – це історія нашої Держави, яку тривалий час замовчували. Зараз тут таборує Молода Січ.

Сумне та невеселе... та красуня з чар-зіллям

Вирвався з робочих буднів – на кілька годин на Хортицю. Зранку – і не тому, що вдень пече Сонце. Вдень на Хортиці шашличники, крики, гам, а на Дніпрі гудуть моторки. А мені потрібна тиша. І не тільки мені, до речі, Хортиці також.
Прикро, що люди цього не розуміють. Так само, як свого часу збивали хрести з бань та палили ікони, тепер знищують Хортицю – острів-храм…

Сходить Сонце

Перше, що прийшло на ум: Боже, як красиво!
Ранкова Хортиця – це щось надзвичайне. ЇЇ треба побачити саме вранці…

Храмове свято, будуємо дзвіницю... та одноногий коник

Трійця – у нас храмове свято… А сьогодні – День Духа Святого. Мені дуже подобається на другий день, коли у церкві квітчана зелень висихає, пахне сіном, воском і ладаном, парко…

Тиша...

smijana мені побажала – у відпустці зайнятися тим, чого бракувало на роботі.
У щоденній людській круговерті мені завжди хотілося тиші. Але не вакуумної тиші. Не мертвецько-беземоційної...

Прогноз від ящірок

За прогнозом, обіцяли на сьогодні дощ, і навіть на тиждень. Впродовж дня парило добряче. Якась надія була, що може крапне. Втім…