«В твоїх очах незміряна розлука,
а ти ідеш на землю мою з ханом…»
Крутиться у голові ця пісенька Ольги Богомолець на вірш Ліни Костенко, не йде з пам’яті… Десь щось подібне відбувається й зараз. Життя закручене в спіраль, дублює події минулих літ… І хтозна, чи витримаємо навалу на цей раз. Адже спіралька дещо пошкоджена, тож й хід подій – непередбачуваний.
Запорізький обласний краєзнавчий музей. Коли фотографував «правнука печеніга», хотілося йому сказати:
– Так, ми з різних племен, у різні часи називалися по-різному, але ж в наших жилах тече одна кров, змішана й перемішана епохами…
У відповідь, він мені кивнув головою – погодився. Мабуть, він такий мудрий, бо музейний. Кам’яний швейцар… нашої історії.
Немає коментарів:
Дописати коментар