Показ дописів із міткою вірші. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою вірші. Показати всі дописи
21 серпня 2011
Жабенятко
Квакатіло жабенятко:
«Звуть мене Квандрійко,
мама – квама, тато – квато,
сестричка – Квануся,
а ось братик – Кватрусь…
Ви не смійтесь, я тільки вчусь!»
20 серпня 2011
06 листопада 2010
Зелений чай
зелений чай
як гість нічний
незваний
повільно
щоби не обпектись
напоїть спогадами
і раптом змовкне
окропом
виснажений лист
як гість нічний
незваний
повільно
щоби не обпектись
напоїть спогадами
і раптом змовкне
окропом
виснажений лист
22 жовтня 2009
Листя
Йду по калюжах….
Сиплеться й сиплеться листя…
Килимом жовтим
маскують баюри міські.
Це лише кажуть –
в осені вбрання золотисте…
Але ж прикраси
ніхто
не топче у багні.
Йду по калюжах…
Довкола кружляють не листя –
любовні слова…
Колись наївні й веселі бруньки…
Зжовклі
і просяклі дощем
зриваються з гілля –
і тонуть
в ковбанях душі…
Сиплеться й сиплеться листя…
Килимом жовтим
маскують баюри міські.
Це лише кажуть –
в осені вбрання золотисте…
Але ж прикраси
ніхто
не топче у багні.
Йду по калюжах…
Довкола кружляють не листя –
любовні слова…
Колись наївні й веселі бруньки…
Зжовклі
і просяклі дощем
зриваються з гілля –
і тонуть
в ковбанях душі…
10 травня 2009
Дощик
надвечір дощик оминав
у парку сонячні проміння
й похлюпував
на тротуар
рясне крапління
довкола пусто
ні душі
всі в підземеллі
рятуються від весни
у метрополітені
дощ ось скінчиться
і тоді
сухі й веселі
посунуть люди у свої
житло-оселі
мені ж
нема куди піти
я з Михаїлом
архангелом кам‘яним
архистратигом
до неба зводжу я мольбу
очисти зливой
і серце зранене
зціли
коханням щирим
у парку сонячні проміння
й похлюпував
на тротуар
рясне крапління
довкола пусто
ні душі
всі в підземеллі
рятуються від весни
у метрополітені
дощ ось скінчиться
і тоді
сухі й веселі
посунуть люди у свої
житло-оселі
мені ж
нема куди піти
я з Михаїлом
архангелом кам‘яним
архистратигом
до неба зводжу я мольбу
очисти зливой
і серце зранене
зціли
коханням щирим
Підписатися на:
Дописи (Atom)