Petro: На старому цвинтарі причаїлась таємниця жінки-царевбивці

Таємниця жінки-царевбивці похована під дивним гранітним нагробком, зовні ніби кілька разів перетягнутий мотузкою, і з табличкою без жодної літери.

У Василівці, що неподалік Запоріжжя, тутешні мешканці стверджують, що у них на старому цвинтарі похована перша в Московській імперії жінка-царевбивця Софія Перовська. На її могилі дивний нагробок, зовні він ніби кілька разів перетягнутий мотузкою. На табличці нічого не викарбовано, бо похоронили таємно.
Софія Перовська була повішена 15 квітня 1881 року у Петербурзі за замах на Олександра II. Разом з нею Желябов, Михайлов, Кибальчич та Рисаков – організатори цього царевбивства з “Народної волі”. За тодішніми законами, тіла страчених політичних злочинців не видавали рідним та засекречували їхнє місце поховання.
Втім, у Василівці доживала свого віку мати Перовської – Варвара Степанівна. Після страти дочки, вона розлучилася з чоловіком і переїхала з Петербургу до Криму. Згодом генерал Попов запропонував Варварі Степанівні поселитися у Василівці, де управляючим його маєтку служив її син Василь і мав власний будинок. До речі, Василь - молодший брат царевбивці-Софії, також революціонер, відбував заслання у Тобольській губернії.
Мати пережила доньку-царевбивцю на 23 роки. Поховали її у 1904 році на Василевському цвинтарі. Поряд з її могилою той самий дивний безіменний нагробок. Не виключено, що це міг бути кенотаф – грецькою: “порожня могила”. Тобто пам’ятник у вигляді нагробка, який робили, коли прах покійного був недоступний для поховання. Адже мати дуже страждала за страченою донькою, в її кімнаті, крім ліжка, крісла та портрета Софії на стіні, більше нічого не було.

За іншою версією, Варвара Степанівна Перовська, як дочка героя війни 1812 року та онука ад’ютанта Суворова, за сприяння того ж власника Василевського маєтку Попова, куди на полювання полюбляв наїжджати брат Олександра II, або ще за якихось обставин, могла викупити тіло страченої доньки і таємно поховати у Василівці.
Свого часу запорізькі краєзнавці звернулися до музеїв та архівів Ленінграда. “Доктор історичних наук Цамуталі цілком підтримав, як робочу гіпотезу, можливість таємного поховання Софії Перовської”, - зазначив краєзнавець Юрій Вілінов. Докладніше про це дослідження він відзвітував у своїй книзі “На шляху від порогів до синіх морів”.
Іншої думки дотримувалася онука Василя Перовського – Софія Глібівна Перовська (1948-1974), яка працювала в запорізькому краєзнавчому музеї, вивчала історію своєї родини, навіть видала книгу про це, і стверджувала, що під безіменним нагробком у 1907 році була похована дружина Василя, її бабуся. А напис нібито через революційні події не встигли викарбувати.

Ймовірне місце таємного поховання першої в Московській імперії жінки-царевбивці Софії Перовської знаходиться поряд з могилою її матері Варвари на старому кладовищі у Василівці.