Йду по калюжах….
Сиплеться й сиплеться листя…
Килимом жовтим
маскують баюри міські.
Це лише кажуть –
в осені вбрання золотисте…
Але ж прикраси
ніхто
не топче у багні.
Йду по калюжах…
Довкола кружляють не листя –
любовні слова…
Колись наївні й веселі бруньки…
Зжовклі
і просяклі дощем
зриваються з гілля –
і тонуть
в ковбанях душі…
Немає коментарів:
Дописати коментар