Калюжниця болотна вже відчула весну… чергову люту весну.
Минув липень, і нічого тут так і не написав. Всілякого всього було чимало. Але – але… Єдине, про що можу сказати, це про білку.
Великом їздив у Дубовий гай. Туди й назад – майже 19 км. Провітрився. Дорогою, обіч траси – цвітуть червоні маки…
Мій різдвяник цього року, як ніколи, всю зиму стояв весь червоний. Цвів, цвів і не втомився. Ось, уже березень, а він цвіте…
Вночі випав перший цієї зими сніг… Щоправда, пару тижнів тому був дощ зі снігом. Землю вкрило снігом лише сьогодні.
Але снігу випало небагато… Тож, народ поспішив отримати задоволення – поки сніг не розтанув, і зранку у парку діти зліпили десь півсотню снігових баб.
Тепло… З наступного тижня синоптики обіцяють похолодання. А поки що з-під трави визирнули жовтенькі квіточки. В одному з міських парків розквітла яблуня. А у Херсоні, бачив у Facebook, прокльовуються підсніжники…
Причепурив різдвяну ялинку. Вона у нас цього року
більше, аніж скромна – лише три гілочки… Зараз, коли це пишу, лунає знову сирена
повітряної тривоги, з гучномовців закликають йти в укриття… Що ж, війна –
війною, а Різдво – за розкладом. І щоб там не сталося, у нас буде і Різдво, і
буде різдвяне диво! Російськи загарбникам у нас його не поцупити…
У кожного з нас свої сподівання на різдвяне диво…
Минулі дві ночі були біль-менш спокійними – майже не гупало. А сьогодні вночі навіть не вили сирени повітряної тривоги. Вдалося поспати…