Запоріжжя. Жертви політичних репресій, останній кошовий отаман, лелекі та Пилипівську повернули

Обійшов декілька вулиць старого міста… Здебільшого довкола Запорізького національного університету. Давно тут не був – дуже багато чого змінилося, й як на мене, на краще…

Пам’ятник жертвам політичних репресій, що біля колишнього облуправління НКВС.

Осип Гладкий - останній кошовий отаман Задунайської Січі, а пізніше наказний отаман Азовського козацького війська. Під його орудою був здійснений найбільший і останній перехід запорожців під московське рабство. У 1828 році, по «милості» царя Миколи І, їх поселили на берегах річки Берди (між містами Маріуполем і Бердянськом).
Сформоване тут Азовське козацьке військо, наказним отаманом якого був Осип Гладкий, проіснувало до 1865 року, і було скасоване, а все його населення переведено в цивільне відомство. Ще до його ліквідації, у 1849 році, Осип Гладкий вийшов у відставку. Поселився на хуторі Ново-Петриківка, а після смерті сина Дем’яна, у 1862 році, разом з дружиною переїхав до Олександрівська (нині Запоріжжя), мешкав у власному будинку на вулиці Покровській.

Осип Гладкий нагороджений орденами Святого Володимира, Святої Анни, а в 1843 році отримав звання генерал-майора.
Кажуть, що він нібито став прообразом Карася з опери «Запорожець за Дунаєм» Гулак-Артемовського…

Влітку 1866 року Осип Гладкий поїхав на Катеринославський ярмарок і там заразився холерою. Помер 5 липня, . днем пізніше - його дружина. Їх поховали на Пилипівському цвинтарі. Могили не збереглися. На місці цвинтаря, прямо на кістках, побудовані корпуси педінституту (нині університет) та житлові будинки. До речі, тут десь й останки Якова Новицького…
З могили Осипа Гладкого вцілила лише могильна плита (сама могила - умовна).
Напис на могилі:
Генералъ-майоръ Остапъ Михайловичъ Гладкій, козакъ Платниривського куреня, последній Кошевой Атаманъ Запорожской Задунайской Съчі. Скончался 10 июля 1866 года.
На горизонтальній плиті:
Б'ють пороги, місяць сходить
Якъ і перше сходивъ
Нема Січі, пропавъ і той,
Хто всім верховодивъ!..

Лелекі

Тарас Шевченко

Тепер це знову вулиця Пилипівська, яка вела до Пилипівського цвинтаря…