Оксана і Давид.
Мої прабабуся і прадід. Про діда Давида майже нічого не знаю. Лише те, що воював на різних війнах Першої світової. Був нагороджений Георгіївським Хрестом…
А ще – дід Давид вкрав три жмені фуражного зерна і був засуджений на три роки в’язниці (про це я розповідав у попередньому дописі про голодомор 1946-47 року).
А ось бабусю Оксану в селі називали Барщихою за прізвищем Барська. Вона дуже любила читати, а особливо, щоб їй читали «Кобзаря». У неї був «Кобзар» 1840 року видання. І я його також тримав у руках. Не знаю, куди він пощез. Певно, хтось поцупив. Бабуся казали, що цього «Кобзаря» вона купила на ринку у Полтаві.
«Кобзаря» бабусі читала моя мама, коли була маленькою, потім я. Дочитався до того, що переказував напам’ять і «Катерину», і «Наймичку». Так що до школи пішов начитаним, і коли вчителька попросила прочитати улюблений вірш Шевченка, я видав «Розриту могилу», який я знайшов і вивчив з маминого «Кобзаря» 1965 року видання – вивчив спеціально для бабусі Оксани. Бабуся слухала і плакала, і просила прочитати ще й ще. Сподівався, що й вчителька оцінить мої старання, втім… Це тепер я уже розумію, чому вчителька наказала мені замовкнути на півслові…
Бабуся Оксана з чотирьох років осиротіла. Нею опікувалася старша сестра. І з чотирьох років вона працювала в наймах. На різних роботах. Наймичка…
У бабусі Оксани був найсмачніший борщ. А ще хата мазанка під очеретом, в саду груша, чорнобривці, під вікнами мальви та кручений панич на тину… А вздовж дороги тополі.
Діти. Дочки: Ганна – моя бабуся, мамина мама, а також Маруся. Син Гриша – був на Фінській, а потім також «м’ясом» на Другій світовій, загинув і похований у Відні, на Руському кладовищі.
Іван і Ганна.
Мамині батьки, мої бабуся і дідусь. Мама каже, що це фото десь 1936 року – тільки-но побрались…
Дідусь все життя мріяв про власне господарство – з кіньми, коровами… Дуже любив поратися в городі, знав, коли що й де сіяти… Як дитина радів, коли в 1991 році Україна стала Незалежною Державою, казав, що ось тепер ми заживемо…
В Незалежній Україні прожив три місяці. Через три роки пішла за ним і бабуся…
Немає коментарів:
Дописати коментар