Якщо поталанить побувати на Зоровій Могилі Хортиці, там де музей просто неба Скіфський стан, і поспілкуватися із запорозьким краєзнавцем Володимиром Шовкуном, який там працює, – вітаю! Маєте чудову нагоду почути і про Тмутаракань також.
Зорова Могила – найвища точка острова. Тож, звідти видно все, навіть Тмутаракань.
Я не жартую.
Щоправда, після розмови з паном Шовкуном про Тмутаракань пройшло чимало часу. А мені ніяк з голови не йде ця його гіпотеза. Дивився в Інтернеті, в книжках, вимірював шлях на мапі. І ось зараз вагався – писати чи ні, тобто – чи готовий я це викласти. Стільки дат, подій… і плутанини.
Тепер вчені мужі кажуть, що Тмутаракань знаходиться на Північному Кавказі, Таманському півострові. Й найперший тому довід – Тмутараканський камінь, знайдений у 1792 році (запам’ятаємо цю дату!), зберігається в Ермітажі. На цьому мармуровому камені, «узятому з якоїсь зруйнованої будівлі візантійського або грецького часу», написано: «У літо 6576 (1068 р.), індикта 6, Гліб князь мірил море по льоду от Тмуторокані до Корчева 10000 и 4000 сажень». Вперше оприлюднив цей текст А.Мусін-Пушкін у 1794 році. Потім московські вчені сумлінно доводили, що камінь та напис справжні. Особливо «постаралися» А.Оленін, А.Спіцин, Б.Рибаков, А.Монгайт. Хоча знайшлися деякі розумники, які не заперечували академічної думки щодо автентичності напису на камені, але поставили під сумнів місце розташування Тмутаракані. Зокрема, В. Татищев вважав, що Тмутаракань знаходилася в Рязанській області, М. Щербатов – в районі Азова, О. Лизлов і П. Ричков – біля Астрахані, І. Болтин – у верхів’ях ріки Ворскли…
Якщо уважно почитати літописи, там, дійсно, багато чого дивного. Наприклад, після смерті Мстислава в 1036 році Тмутороканське князівство разом із завойованими землями відійшло до Ярослава, що заповів його вкупі із Чернігівською землею й «всією країною східної» своєму четвертому синові, Святославу. Той у свою чергу передав тмутороканский престол у питоме князювання своєму синові Глібові… У 1064 році двоюрідний брат князя Гліба Ростислав Володимирович, що не одержав долі, з воєводами Пореєм і Вишатою захопили Тмутороканське князівство, виславши Гліба до батька в Чернігів…
Таманський півострів об’єднали з Чернігівськими землями? – Відстань масштабна!
Крім того, галицький князь Ростислав захопив Тмутаракань? – До Галичі ще дальше, ніж до Чернігова.
«Гліб міряє море»?! Причому навпростець. Він що – ходив по воді?
І взагалі, «Тмутороканське князівство»?! Звідки воно взялося? І чому воно в літописах якось несподівано з’являється і раптово зникає?
Шлях «з варяг в греки» пролягав через Київ, далі по Дніпру, через Дніпрові пороги і передишка на Хортиці, а звідси на Візантію. Дивимося на карту. Якщо до Царгороду йти через Таманський півострів, до Тмутаракані можна й не дійти.
Від Хортиці (чи хай навіть від Києва і Чернігова) до Тмутаракані в Астрахані, Рязані та інших тамтешніх довколомосковських територій – теж не близький світ.
Все дуже просто. Дата! Москва заявила про те, що Таманський півострів належить їй в 1792 році – «знайшовши» там так званий Тмутараканський камінь, де нібито було Тмутараканське князівство у складі Київської Руси.
Буквально перед цією «сенсаційною» знахідкою, 29 грудня 1791 року між Туреччиною і Московією була укладена мирна угода, за якою перш за все підтверджувався трактат 1774 року та акт 1783 року про приєднання Криму і Тамані до Московії, та встановлення московсько-турецького кордону по річці Кубані. Туреччина зобов’язалась «употреблять сею власть и способы к обузданию и воздержанию народов, на левом берегу реки Кубани обитающих при границах ее, дабы они на пределы Всероссийской империи набегов не чинили…» (Смірнов, «Политика России на Кавказе в ХV-ХІХ веках»).
До 1791 року територія від Темрюцької затоки (куди впадає р. Кубань) до Чорного моря, включаючи Таманський півострів, належали Туреччині.
Отже, «Тмутараканський камінь» і «Тмутараканське князівство у складі Київської Руси» потрібні були Москві, щоб виправдати загарбницькі, окупаційні дії на Північному Кавказі.
Археологічні дані і тлумачення академіків – нахабна брехня, виконана на замовлення.
Втім, не тільки за царських, а й за совіцьких часів Москвою фальсифікувалося питання Північного Кавказу за допомогою «Тмутаракані» – тамтешню територію копали у 1930-31 – О.Міллер, 1952-55 – Б.Рибаков. А останній, як відомо, є найавторитетнішим кремлівським «академіком».
Володимир Шовкун знайшов Тмутаракань дуже просто. У нього надзвичайно багата домашня бібліотека. І якось холодного зимового вечора він відкрив історичний довідник болгарського видання і прочитав: місто Трансмариска мало назву у ІV-V століттях, Тмуторкан – у ІХ-Х, Тмутаракан – у ХІ-ХІІ і знову Тмутаракан без «а» – у ХІІІ, Тмутаркан Дирака – у XIV, а з XV століття й дотепер – Тутракан («История на България». Т: 1-2-3. Карти. Софія. 1972-1982 гг.). Місто на Дунаї, де впадає річка Арджеш.
Докладніше про це тут:
http://www.svit.in.ua/stat/st42.htm
Як на мене, цілком логічно.
Немає коментарів:
Дописати коментар