Сива Могила (або Токмак-Могила, Синя гора). Вона й справді – сива.
І сива вона від води…
Поки ми з Олексієм Чехом добиралися до Могили, багато чого переговорили і про степ, і про кургани.
– Жили тут і скіфи, і готи, і половці. Кого тільки тут не було. А потім поселилися дурні хохли…
Побачивши, що «дурні хохли» мені не дуже сподобалося, Олексій Федорович, з тою ж іронією, закинув:
– Вважаєш, що це частина гранітного щита? Ой, хлопче, помиляєшся так само, як й твої вчені.
– А що ж це по-вашому?
– Це піраміда.
– Та невже?
– А ти не смійся. Піраміди ставили у пустелі, як, приміром, у Єгипті, та у наших степах, щоб видавити з-під землі воду. Ти поглянь, від Сивої Могили починають текти відразу декілька річок: Каїнкулак, Сисикулак, Токмачка, Токмак, Берда та Кінська. Їх не інакше, як у древності видавили із землі, коли спорудили цю піраміду. З того часу й сама Сива Могила весь час, ніби в тумані, це від води, яка випаровується з глибинних річок. Ну, що? Моя гіпотеза вражає?!
– Авжеж!
Але найбільше вражає інше.
Як карієс зуб, Сиву Могилу підгризає діючий Новополтавський гранітний кар’єр.
Кар’єр – нібито й благо, бо ж це робочі місця, будматеріал… Постійні вибухи, пилюка, грохот.
Природоохоронна територія Сивої Могили – 3 га. Й тут заборонено знаходитися після того, як пролунає сирена…
Тутешні мешканці кажуть, що Сива Могила не підпускає до себе – у неї настільки міцний граніт, що його не бере ніяка вибухівка. Кар’єр розробляється на південний захід від Могили…
У мезозойську вгризшись еру
І ще в десятки інших ер,
Поки робили ви кар’єру,
Вони зробили цей кар’єр.
Над ними грає небо чисте,
Під ними — вічність промовля.
Ото, даруйте,— “кар’єристи”!
На їхнім тлі ви просто тля.
Згниють із вами ваші крісла.
Втечуть з коханцями жінки.
А цей кар’єр — і нині, й прісно,
І як не кинь, а на віки!
(Борис Мозолевський, «Живі мерці»).
Немає коментарів:
Дописати коментар