Це мама намагається мені на камеру посміхнутись…
Власне, все, що міг би і хотів тут, у блозі,
написати, не можу – війна…
Відпразнували Різдво – був Свят Вечір з кутею і узваром, колядки на Різдво, у наступні дні Собор Богородиці і першомученика Стефана… і безперестані повітряні тривоги.
Сьогодні мама вибралась на базар, купила несолоне
сало птахам.
Зазвичай, сало прив’язав до перил на балконі – так зручніше його дзьобати сойкам і дятлам, синичкам і горобцям. Коли прив’язував, горобці вже угледіли, і згуртувались на сусідньому дереві – вивчають ступень безпеки…
До речі, останнім часом птахів, яких я годую, значно
побільшало, ймовірно, серед них "біженці", що втекли із зони бойових
дій. Горобці і горлиці ледь не на руки мені сідають, коли сиплю їм зерно на
підвіконнику.
Багато також і голубів. Бандюки. Дуже агресивні –
розганяють всіх, і самі між собою деруться. Тож, спочатку годую голубів, а
згодом – всіх інших. Зазвичай горобці сидять на дереві і спостерігають, як ця
зграя бандюків жре, а потім стукають мені у вікно, мовляв, бандюки нажерлись і
відлетіли, давай сип зерно і нам…
Тепер у них буде нагода підкріпити свої сили салом…
Життя війна триває.
Немає коментарів:
Дописати коментар