31 березня 2013
Старі будинки... і замахи на царів
Будинок Бодовського, що на розі вулиць Соборної і Ливарної (нині проспекту Леніна і вулиці Червоногвардійської).
22 березня 2013
21 березня 2013
Первоцвіти... з кабаном і богами
Не зміг відмовитися від задоволення ще раз побачити первоцвіти. Тим більше, що сьогодні сонячний день. Такого Сонця за весь березень ще не було. Ну й мусив виконати обіцянку.
20 березня 2013
День весняного рівнодення
Сьогодні на Хортиці дуже сильний вітер. Майже весь час хмарно. Сонце визирало, але не надовго. Навіть дощиком поливало. Але, коли я їх побачив!
Не знаю, скільки часу пробув в тому яру. Довго. Це така радість бачити перші весняні квіти!
09 березня 2013
Розрита могила
«Начетверо розкопана, розрита могила…»
Хортиця. Там, праворуч – могила скіфа, трохи далі – місце, де ріс священний запорозький дуб (більше про це – у попередніх дописах), а рілля на передньому плані – тут землю брали на будівництво мосту ще у 50-х роках…
Новини сьогодні аж надміру «цікаві», особливо те, що «у Моринцях місцева влада заборонила читати вірш Шевченка «Розрита могила» як революційний».
08 березня 2013
07 березня 2013
06 березня 2013
Божий птах вийшов з ковчегу... і наші козацькі чуби
Поряд із запорозькою пірамідою розташований вівтар Тільця. Тільцем його називають сучасні краєзнавці.
– Чому саме Тільця? Звідки це відомо? – запитав я у Юри Вілінова, запорізького краєзнавця і дослідника запорозької піраміди.
– Вівтар вибитий в граніті у формі рогів Тільця, – пояснив він. – Характерний для епохи Тільця, а це доба енеоліту. Сонце в той час знаходилося у сузір’ї Тільця.
03 березня 2013
Місто прибульців... і як козацька воля була продана за тридцять червонців
Місто Запоріжжя… По лівобережжю від Крарійського (Кічкаського) перевозу тягнувся Чумацький шлях – нині це фактично весь проспект Леніна аж до повороту на Сімферопольське шосе і далі на Крим. Вздовж – чагарники і густий дубовий ліс, скіфські кургани, святилища бронзової доби. Понад Дніпром – козацькі зимівники, хутори…
02 березня 2013
Кру, кру, кру... і слава моїм кайзерам
Зустрічав весну з рідновірами на Брагарні. Тільки-но закінчився обряд, як полетіли сніжинки. Слабенькі й тендітні. До землі жодна так й не долетіла. Танули ще у повітрі. Аж раптом, коли з-за хмари визирнуло сонечко, над Хортицею пролунало: Кру! Кру! Кру!
Слідом, уже над самою Брагарнею, ще гучніше: Кру! Кру! Кру!
Повернулись!
28 лютого 2013
"Якби ви вчилися так, як треба, то й мудрість би була своя"
— У Чечні, – розповідає Анатолій Шеремет, – й досі збереглася давня народна традиція в сім років віддавати хлопчиків до інших родин. До чужих або родичів, але обов’язково подалі від дому. Там хлопчики на рівні з дорослими, з чоловіками виконують роботи по господарству тощо. І тільки у п’ятнадцять років повертаються до своїх батьків. Повертаються уже справжніми горцями, воїнами.
— А у нас?
— У нас, як і у Чечні, та й, власне, як у будь-якого іншого народу, також є свої давні звичаї виховання молоді, зокрема, й на Запорожжі – козачат.
27 лютого 2013
Запорізький вернісаж... Десята виставка
Запорізьке громадське об’єднання митців «Колорит» традиційно організувало виставку своїх робіт у Фотоклубі. Це вже десята – ювілейна.
Підписатися на:
Дописи (Atom)