Будинок Бодовського, що на розі вулиць Соборної і Ливарної (нині проспекту Леніна і вулиці Червоногвардійської).
Певний час тут був обласний краєзнавчий музей, я ще школярем до нього ходив на екскурсії. Десь на початку 80-х минулого століття музей переїхав до будинку Алєксандровської земської управи (за совіцьких часів – обком партії, де починав свою післявоєнну кар’єру Леонід Ілліч Брежнєв), а будинок Бодовського перетворили на студентську поліклініку.
На подвір’ї цього будинку – стоїть інший непримітний двоповерховий. Його побудував машиніст поїзду Коннов, який врятував життя Алєксандру Третьому.
Неподалік від Алєксансдрівська, на залізниці в районі Пришиба, під час замаху на царя, Коннов, ризикуючи власним життям, відчепив находу палаючий вагон, за що отримав нагороду в 500 карбованців…
У Алєксандрівську намагалися вбити не тільки Алєксандра Третього, а й його попередника.
Алєксандру Другому у Парижі циганка напророчила, що він переживе сім атентатів (замахів). Все справдилося – цар був убитий 1 березня 1881 року у Петербурзі, де було відразу два замахи, шостий і сьомий – кидали дві бомби.
Четвертий атентат скоєний в Алєксандрівську (нині Шевченківський район міста Запоріжжя). Цар з родиною мав повертатися з Лівадії. Шляхів два: перший – морем до Одеси, другий – коляскою до Севастополя, далі залізницею до Петербурга. Вибух царського поїзда готували на обох залізницях. Зокрема, на шляху від Севастополя до Лозової орудував Андрєй Желябов. Він приїхав до Алєксандрівська у жовтні 1879 року з фальшивим паспортом на ім’я Черемисова, ярославського купця першої гільдії. Поселився в будинку міщан Тимофія та Марії Бовенків на вулиці Соборній (будинок знесений у 1966 році, на тому місці певний час був скляний овочевий павільйон, тепер банк). Разом з Желябовим поселилася Анна Якимова («Баска»), яка вдавала з себе дружину Черемисова (Желябова), а також Тихонов і Тетерка, нібито робітник і кучер. В іншому будинку квартирував ще один народоволець Іван Оклядський.
Купець Черемисов (Желябов) одержав у міській думі дозвіл на відвід землі під шкіряний завод, де він насправді готував місце для замаху. Встановити міну допомагали народовольцям Ніколай Кібальчич, Стєпан Ширяєв та Грігорій Ісаєв.
Було закладено дві міни. Але 18 листопада, коли цар проїжджав через Алєксандрівськ, вибуху не відбулося: або Желябов неправильно з’єднав дроти, або ж їх пошкодив (навмисно, а скоріше за все випадково) Іван Оклядський, коли ходив перевіряти… Місце, де були залишені міни, під час судового слідства вказав Тихонов у 1880 році («справа 16 терористів»).
За книгою Юрія Вілінова «Хортиця – острів у філіграні епох і шляхів».
Немає коментарів:
Дописати коментар