16 листопада 2012
День радіо. "Зайщли далеко, а минуле - близько..."
Валентина Манжура нашила їх цілу торбу, і всім подарувала по пташці – на щастя.
Щастя вистачило всім. Лише ці три, що на фото, лишилися – мабуть, зайве щастя… Хоча, щастя зайвим не буває.
16 листопада. Привід – день радіо чи працівників зв’язку, не пам’ятаю, як він точно називається, та й яка різниця. Головне, що ми побачилися і трохи погомоніли.
24 жовтня 2012
Під хмарами... Зник в осінь
Синоптики обіцяли дощ. Щоправда, про це дізнався тільки ось зараз. Впродовж дня з неба – ні краплинки.
11 жовтня 2012
Ніколи не був у макдональдзі
Більше віддаю перевагу маленьким крамницям і на пару столиків кав’ярням. Мешкаю у старій частині. Тут звісно є супермаркети, але я їх обходжу стороною. Тісні, коли всі один на одному і все на відстані витягнутої руки, затхлі у допотопних будинках забігайлівки – мені більше подобаються. Крім того, стараюся не бувати у новому Запоріжжі і соцмісті.
03 жовтня 2012
Глід знову зацвів... А у коників голубі крильця
Незвично у жовтні бачити весняні квіти… поряд з ягідками.
Не можу сказати, що це красиво. Ні, воно, звісно, гарно, але не викликає почуттів, як весною від первоцвітів. Більше страшить, аніж радує. Насторожує…
06 вересня 2012
Повернувся з уловом і не каюсь
Ні, ящірок не ловив. Це перша, яка мене зустріла на Хортиці.
А повернувся сьогодні до дому я з торбою риби…
04 вересня 2012
Цвіте терен... на війну
Мову флори й фауни нам не дано знати. Ми її можемо відчути інтуїтивно, сенсорно… Але за однієї умови, якщо зуміємо зануритися у цей дивовижний світ, злитися з ним воєдино…
03 вересня 2012
Осінь повернула весну
Після дощів і кількох останніх прохолодних ночей – Хортиця ожила. Трави знову зелені, ніби й не було спеки. Нагадує квітень. Тільки тепліше. А квіти ті ж, що й весною…
Весь день просидів під скелею, що з Висячим болотом, у затінку груш-дичок і старої верби.
Дивився на Дніпро…
30 серпня 2012
Білі і пухнасті хмари... та поранений птах
Вирішив: під час відпустки щодня ходити на Хортицю. Поки що все нормально. Вчора буксував, сьогодні – терпимо…
27 серпня 2012
Бабине літо... Хміль в очереті
У мене вже стало традицією наприкінці серпня щороку ходити на хміль в очереті. Зважаючи на спеку (до речі, вдень було +46), виїхав дуже рано, щоб встигнути – поки сонце не розігрілося. На жаль, ранкову росу не застав. Зате павутини – хоч відбавляй. На кущах і деревах. Скрізь. А це вже бабине літо…
25 серпня 2012
Чур мене!
Чура наші прадавні пращури ставили на роздоріжжі край села, щоб охороняв від навали кочівників та злодіїв… Чур – покровитель хліборобів та пастухів.
Але Чур втрачав свою силу , якщо… люди в селі дуріли. Таким, певно, ніяке божество не спроможне дати ради…
Ото ж, щоб не втрачати здорового глузду, люди казали: «Чур мене!» А зважаючи на теперішню ситуацію, що у нас склалася, тільки й залишається, що говорити – чур мене!
Мама... Тризуб на дупі і дуже гарний день
Мама давно мене просила разом з нею погуляти по Хортиці. Весь час щось заважало. А сьогодні, певно, сприяли зорі…
Мама, взагалі-то, любителька поспати. А тут рано прокинулась, зібралась…
І ми вирушили в мандри.
10 серпня 2012
Ящірки і заяча капуста
Сьогодні на Хортиці мене першою зустріла ящірка, яка, як та принцеса на горошині, сиділа на заячій капусті. Красуня. Певно, я їй також сподобався…
08 серпня 2012
Серпень... Тиша
Тиша… Бодайбо що колихнуло.
Повітря ніби зупинилося. Застигло. Або спеклося за минулі дні…
Небо захмарене. Тому й Сонце не таке шкваркуче…
Старий Дніпро має сильну течею, та її майже не було помітно… Схоже, сьогодні на Хортиці час завмер.
Підписатися на:
Дописи (Atom)