Хортиця. Любов має неабияку велику силу, навіть, якщо вона реставрована

Не міг собі відмовити у задоволенні – глянути на весну ще раз. Втім, життя швидкоплинне… Те, що бачив три дні тому, уже – все… Відцвіло, відгуділо.
Відцвів терен, майже нема півників і тюльпанів. Зате стало більше зелені. І це буквально за три дні…

Почав традиційно з Чорної скелі. Далі – святилище на Брагарні. Звідти перетнув острів поперек – і вийшов на Наумову балку, вона із Савутиною скелею на одній прямій. А на завершення – козацькі редути і могили, реставрований столітній дуб і Шевченкова скеля… Тобто – обійшов по колу всю північну частину Хортиці.
Тож, по ходу кілька світлин з Чорної скелі та Брагарні.

Брагарня.

Наумова балка… з козацькими редутами, могилами та зі Старим Дніпром…

Присів край скелі, над Дніпром, а тут з’явилася еквілібристка… Вона так грандіозно перестрибувала з каменя на камінь, певно натякала мені, що треба не сидіти, а стрибати – бо хто не скаче, той…

Диво! Мені пощастило знову побачити сон-траву… Це після того, як стрибнув за ящіркою – і збагнув, вона мене гукала помилуватися квітами.

Пробивається ковила… Наумова балка завжди неймовірно красива, коли вкривається сивою ковилою – нагадуючи про славних запорожців.
А наступні світлини – реставрований дуб, як значиться на табличці: реставрованого ентузіастами з любов’ю.
Дуб випромінює любов…

І тюльпани – прадавні, їх наші пращури вважали квітами Лели, так і називали – лелами.
Вони є доброю звісткою – бо є Любов.