До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... "Червоними і чорними нитками..."

Ці кілька моїх дописів до 125 річчя Батька Махна – винятково, наголошую, моє бачення, і тільки. Я не історик і не краєзнавець…

До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... Гуляй, Гуляйполе, гуляй!

Батька Махна відсвяткували традиційною «Вольницею» в Гуляйполі.

Булат

Поки ми розмовляли, я уважно вдивлявся в риси обличчя Валерія і намагався собі уявити його прапрадіда. Мені хотілося хоч на якусь мить перенестися у часі й побачити того козака, який водив Тараса Шевченка на Хортицю…

Сива Могила... Ось, де справжній степ

Їздив по роботі у Григорівку, що у Пологівському районі Запорізької області. Тамтешній керівник, директор агрофірми Олексій Федорович Чех, запитав у мене:
– А ти був на Сивій Могилі?
– Ні, – чесно признавсь.
– Ой, чоловіче, тоді ти не знаєш, що таке степ!
І повів мене на Сиву Могилу…

До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... Музуйний

Махна не відразу пустили у музей.

Ось й осінь... зайці з ніг збивають

Нарешті вибрався на Хортицю. Більше місяця не був…
Тут так тихо… І хмарно.
А чебрець після дощів і приморозків – міцний та пахучий. Від ароматів різнотрав’я аж у голові паморочиться…

Половець, правнук печеніга

«В твоїх очах незміряна розлука,
а ти ідеш на землю мою з ханом…»

Сонечко

Сонечка фотографував вчора під Грушою Тараса Шевченка...

Сонечко, сонечко,
відчини віконечко,
бо кацапи йдуть
і тебе заберуть!

Груша Шевченка

Вигнані з Раю... ярмо, драпачка та чекрак

Запорозький скарб

Орел... Оригінал та копія

Срібний орел – однин з предметів так званого Вознесенівського «скарбу», який став темою виставки, експонати якої зібрані спільними зусиллями Запорізького обласного краєзнавчого музею та Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.

Довга Могила

Зважаючи на історичні факти, археологія радянських часів, здебільшого ґрунтувалася на пошуках скарбів. Золото, срібло, дорогоцінне каміння тощо – завозилося до столиці. Самі ж історичні пам’ятки, певно, навмисне руйнувалися, стиралися з лиця землі, а також підпадали під «ліквідацію» й науковці та дослідники.
Така ж доля спіткала й так званий Вознесенівський або Кічкаський «скарб» – капища і святилища, що на Довгій Могилі (нині промислова зона міста Запоріжжя).