Місто прибульців... і як козацька воля була продана за тридцять червонців

Місто Запоріжжя… По лівобережжю від Крарійського (Кічкаського) перевозу тягнувся Чумацький шлях – нині це фактично весь проспект Леніна аж до повороту на Сімферопольське шосе і далі на Крим. Вздовж – чагарники і густий дубовий ліс, скіфські кургани, святилища бронзової доби. Понад Дніпром – козацькі зимівники, хутори…

Кру, кру, кру... і слава моїм кайзерам

Зустрічав весну з рідновірами на Брагарні. Тільки-но закінчився обряд, як полетіли сніжинки. Слабенькі й тендітні. До землі жодна так й не долетіла. Танули ще у повітрі. Аж раптом, коли з-за хмари визирнуло сонечко, над Хортицею пролунало: Кру! Кру! Кру!
Слідом, уже над самою Брагарнею, ще гучніше: Кру! Кру! Кру!
Повернулись!

"Якби ви вчилися так, як треба, то й мудрість би була своя"

— У Чечні, – розповідає Анатолій Шеремет, – й досі збереглася давня народна традиція в сім років віддавати хлопчиків до інших родин. До чужих або родичів, але обов’язково подалі від дому. Там хлопчики на рівні з дорослими, з чоловіками виконують роботи по господарству тощо. І тільки у п’ятнадцять років повертаються до своїх батьків. Повертаються уже справжніми горцями, воїнами.
— А у нас?
— У нас, як і у Чечні, та й, власне, як у будь-якого іншого народу, також є свої давні звичаї виховання молоді, зокрема, й на Запорожжі – козачат.

Запорізький вернісаж... Десята виставка

Запорізьке громадське об’єднання митців «Колорит» традиційно організувало виставку своїх робіт у Фотоклубі. Це вже десята – ювілейна.

Бестидне устя

У теплу пору року мені соромно спускатися у Наумову балку – там дядьки з цюцюрками…

Первоцвіти

Де-не-де у затінку лишилися бурульки. Але вони своє уже доплакують.
Хортиця другий тиждень цвіте.

Запорожець, лісапет... і про мамину свекруху

Мама здибала в Інтернеті чернігівських бабусь «Лісапет» й гукає мене:
– Ой, дивись, це ж твої родичі. Жіночки їй-богу з-під Ніжина. Тільки там так співають.