Тмутаракань

Це ніякий не край світу, а південний плацдарм Київської Руси…
Якщо поталанить побувати на Зоровій Могилі Хортиці, там де музей просто неба Скіфський стан, і поспілкуватися із запорозьким краєзнавцем Володимиром Шовкуном, який там працює, – вітаю! Маєте чудову нагоду почути і про Тмутаракань також.
Зорова Могила – найвища точка острова. Тож, звідти видно все, навіть Тмутаракань.
Я не жартую.
Щоправда, після розмови з паном Шовкуном про Тмутаракань пройшло чимало часу. А мені ніяк з голови не йде ця його гіпотеза. Дивився в Інтернеті, в книжках, вимірював шлях на мапі. І ось зараз вагався – писати чи ні, тобто – чи готовий я це викласти. Стільки дат, подій… і плутанини.

Народний день

Скільки себе пам’ятаю, у нас в родині цей день називали – днем Злуки. І шанували його на рівні церковних свят. Це, як портрет Шевченка в рушниках поряд з іконами.
Цей день закарбований в народній пам’яті і має свої традиції. Можна сказати, фольклор, як казання старого кобзаря про прагнення народу жити у вільній і незалежній країні.
Це казання з прадавнього минулого. Можливо, від часів скіфського царя Аріанта (можливо у проміжку 585 – 480 рр. до н. е., тобто з часу виникнення Причорноморської Скіфії).
У 514 році до н.е. хитрощами скіфського царя Ідантірса скіфи перемогли перського «царя всіх царів» Дарія Першого, який захопив «весь світ» і, можна сказати, сидів на золотому унітазі, коли вдерся в Скіфію…
Бажаючи дізнатися кількість своїх воїнів Аріант наказав лучникам (а скіфи – це лучники) всіх скіфських областей здати по одному наконечнику стріли, а із зібраного металу вилити чашу (Геродот, Історія, IV, 81). І це була не якась там забаганка Аріанта. За давньою традицією (яка, ймовірно, велась з ще давніших часів) скіфи браталися – в ріг з вином крапали свою кров, умокали стріли, молилися і випивали (Геродот, Історія, IV, 70). Отже, за Аріанта побраталися всі лучники – об’єдналася вся Скіфія, всі її області. Чаша Аріанта – це сакральний символ Державності – Злуки…
Напевне, стрілецьке «а ми тую червону калину підіймемо» – сучасно озвучене прадавнє казання: червона клина – червона кров – братання кров’ю – злука…

Секс з Перлиною

Тепер розумію, чому совіцькі одеколони й духи віддавали риб’ячим душком – тривалий час парфумерною галуззю, а згодом рибною промисловістю керувала дружина Молотова Поліна Семенівна Жемчужина. До останнього дня (померла в 1970 році у Москві) вона залишалася вірною сталіністкою. Навіть, коли її випустили з ГУЛАГа (23.03.1953), перше, що вона запитала у Берії: «Как Сталин?» Дізнавшись, що його більше нема, непритомніла і шубовснулася на підлогу. Тоді у кабінеті Берія був й її чоловік В’ячеслав Михайлович…

Перший сніг

Птахи повернуться у свої гнізда

Літні запорожці й досі згадують, як ще кілька років після затоплення Великого Лугу навесні над штучним морем кружляли перелітні птахи – і не знайшовши родових гніздувань, гинули.

Різдво

Я вільний від усього того, через що більшість людей у трудах

Григорій Сковорода, Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко, Леся Українка, Володимир Мономах, Ярослав Мудрий, Іларіон, Лука Жидята…
У цьому ряду українських мудреців, філософів чинне місце займає і Анахарсіс, за Геродотом – Анахарсій (остання чверть VII — середина VI століття до н. е.).
Скіф, філософ – його ім’я внесено до канонічної групи «Семи мудреців» (Піттак, Солон, Езоп, Піфагор… за різними джерелами, 17 мудреців світу). Статуя Анахарсіса стояла в Афінах. Його мудрість й донині вивчають в грецьких школах…