Я вільний від усього того, через що більшість людей у трудах

Григорій Сковорода, Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко, Леся Українка, Володимир Мономах, Ярослав Мудрий, Іларіон, Лука Жидята…
У цьому ряду українських мудреців, філософів чинне місце займає і Анахарсіс, за Геродотом – Анахарсій (остання чверть VII — середина VI століття до н. е.).
Скіф, філософ – його ім’я внесено до канонічної групи «Семи мудреців» (Піттак, Солон, Езоп, Піфагор… за різними джерелами, 17 мудреців світу). Статуя Анахарсіса стояла в Афінах. Його мудрість й донині вивчають в грецьких школах…

Батько Анахарсіса – скіфський цар Гнур (син Ліка), мати – еллінка. Анахарсіс мандрував світом, спілкувався з багатьма політичними діячами. Коли дізнався про закони Солона, записані на великих мідних дошках і виставлені на афінській агорі, вирушив до Афін, щоб особисто познайомитися із законодавцем. Зустрівся і під час бесіди розкритикував, бо, на його думку, ці закони подібні до павутиння – слабкого воно стримає, а сильний з нього вирветься.
Після тривалих подорожей Анахарсіс повернувся до Гілеї, де його вбив рідний брат — цар Савлій. За Геродотом, «загинув через те, що хотів завести іноземні звичаї, і через те, що спілкувався з еллінами».
Думаю, Савлій не зрозумів Анахарсіса, коли він, ймовірно, під час бесіди з братом чи в колах співвітчизників, ділився своїми міркуваннями щодо удосконалення державотворення, суспільного ладу, говорив про моральні та духовні цінності, про внутрішню свободу особистості.
У будь-якому разі, Анахарсіс не був прихильником вакханалій з вином та оргіями, як цар Скіл (465 — 446 роки до н.е.), якому за поклоніння еллінським богам стяв голову брат Октамасад. Навпаки, засуджував. Потрібно, говорив він, «вести розумне й сповнене турбот життя», не топити розум у великій кількості «незмішаного вина».
За переконаннями Анахарсіса, «скіфи, – радіють, коли іншим добре, і прагнуть лише того, що здається їм розумним», а ненависть, злість і будь-яку пристрасть, яка викликає невдоволення, скіфи завжди рішуче відкидають. «Вся земля у нас належить всім… Оберігаючи нашу худобу від диких звірів, навзаєм ми отримуємо молоко і сир. Зброєю ми користуємося не для того, щоб нападати на інших, але у випадку необхідності для оборони» (з листа Крезові). І ще з цього ж листа: «У тебе флейти і повний гаманець, у мене стріли і лук. Тому ти раб, а я вільний». Анахарсіс категорично засуджував будь-яке насильство людини над людиною, не залежно від її племені-роду. Приміром, правителю Фракії Терею він радить: «Жоден розумний правитель не вбиває своїх підлеглих, як і добрий пастух ніколи не знущається над вівцями… Було б краще, якби ти беріг тих, кими правиш».
Для мене особисто – Анахарсіс, у певній мірі, співзвучний Сковороді. Ось, наприклад, (чим не Сковорода?) вислів Анахарсіса з його листа до Ганона: «Одежею мені слугує скіфська хлєна, взуттям – підошва власних ніг, постіллю вся земля, вся найкраща їжа: молоко, сир, м´ясо. Всі ласощі – голод. Я вільний від усього того, через що більшість людей у трудах».