Літні запорожці й досі згадують, як ще кілька років після затоплення Великого Лугу навесні над штучним морем кружляли перелітні птахи – і не знайшовши родових гніздувань, гинули.
А ще колишні тутешні жителі кажуть, що у війну багатьом вдалося вціліти, зберегти худобу й пожитки саме завдяки плавням Великого Лугу. Ці затоки були недоступні для німців…
Оце б зараз, якби Великий Луг не був затоплений, їй-богу гайнув би у плавні – й шпурлявся б не фарбою. І мене звідти ніхто ніякими гарматами не викурив би… З того, що вціліло з боку Кушугума, Балабіно, Малокатеринівки та й туди, нижче вздовж лівого берега Дніпра, я не раз обходив на човні. Добре знаю майже всі затоки, «рукава» річок, острови – зазвичай туди ходив на молоденьку щучку та сома. Там надзвичайно красиво. Річечки міленькі. Просувався повільно на веслах, щоб не розполохати птаство.
Як на мене, через це Великий Луг й затопили совіти – навмисно, щоб не мати проблем. Адже він був недоступним у всі часи для загарбників.
Герри, за Геродотом, країна Гілея, Великий Луг, або Низ – прикордонна сторона, де панували захисники нашої Батьківщини – скіфи, бродники, запорозькі козаки…
У п’ятдесятих роках (1951-58) минулого століття, перетнувши Дніпро греблею Каховської ГЕС, було створене штучне море – так зване Каховське водосховище (затоплена територія складає 2155 квадратних кілометрів, 230 кілометрів в довжину, подекуди 25 кілометрів в ширину – на території нинішніх Запорізької, Дніпропетровської і Херсонської областей). Під водою опинилися найродючіші землі, луги, ліси, річки, озера, де усе кишіло рибою і звіром.
Десь там на дні цього штучного водоймища лишилися понад 90 сіл – Грушівка, Кут, Дудчани, Чернишівка, Покровське…
Плавневі затоки – Сірківка, Паліївщина, Васюрине, Степовик, Наливач, Велика Пуща…
Балки – Чортувата, Чабанка, Вертелів, Тиха, Вороняче царство, Волова…
Річки, озера та острови – Ревун, Лапинка, Підпільна, Похила, Шершава, Темна, Скарбна, Сисина, Лиса, Савка, Головате, Оріхове, Лопухове, Гредчине, Домаха, Бакланове, Хомине, Кривеньке, Прищепа, Піскувате, Лебедина, Скажена, Бистрик, Нажора, Перебій, Бугай, Тарас, Цимбал, Кругляк, Щуче, Чирва, Чабанка, Шарай, Яма Кота, Біле, Хрещате, Солдатське, Матроське, Дармоліївка…
Скіфські кургани – Сидориха, Лисі Могили, Журавлиха…
Знищена штучним морем й місце розташування Микитинської Січі (1638-52 роки). На Микитинський Ріг біля стародавньої переправи через Дніпро (нині – під водами Каховського водосховища неподалік Нікополя) запорожців переселив польський уряд після придушення козацько-селянського повстання (1637-38 роки). Згодом на Микитинській Січі Богдана Хмельницького обрали гетьманом. Звідси Богдан Хмельницький вирушив проти польських гнобителів (22 квітня 1648 року). В результаті Визвольної війни (або Хмельниччини, 1648-57 роки) Річ Посполита втратила контроль над частиною українських земель і була утворена козацька держава Війська Запорозького на чолі з гетьманом, що проіснувала понад сто років, до середини XVIII століття.
Немає коментарів:
Дописати коментар