Аномальна спека... і знову ящірки

Нарешті з’явилась можливість побувати на Хортиці. Вранці вагався – йти чи виспатись. Пішов…

Ящірки... Готуємось виживати з дірочкою на матні

Ще з початку червня, у спеку – Сонце всю травневу красу попекло. По живому. Трави так й досі стоять запечені, як мерці у крематорії.
І дуже тихо, як перед кінцем світу…

Колючки

Лише фото...

Мудра ящірка... і крила на все небо на прощання

Першою, хто мене зустрів на Хортиці, була ящірка.

Ногайці

Після розпаду Золотої орди у XIV-XV столітті утворилася Ногайська (Мангитський юрт). У середині XVI століття Ногайська орда розпалася на Велику, Малу та Алтиульську. Зокрема, Мала орда перекочувала до наших південних степів. Потім, у 1620-х, також розпалася ще на декілька орд. З місцевим населенням постійно конфліктували. Ногайці грабували, різали, вбивали… А крім того, за дорученням кримського хана наглядали за запорозькими козаками та охороняти кордони ханства. І жилося їм неспокійно – запорожці чинили опір.

Поки раби бачать нас зі списами та луками, вони вважають себе рівними з нами

Про те, як і для чого скіфи осліплювали рабів та засовували трубочки у піхви… можна почитати й без мене. Я про інше.

Орел зі змією у пазурах

У 1927-32 роках, коли під забудову промислових підприємств совіти зносили святилища, скіфські кургани, козацькі укріплення, на Кічкасі було зрізано шар землі – площею два на два кілометри. Вирівняли й Вознесенівську гору (нині – центр Запоріжжя, площа Профспілок)…
До речі, Вознесенівська гора й сьогодні добре видна з найвищої точки острова Хортиця – Зорової Могили. А отже, вони були сполучені.

Чуринга... Вмістилище для душі

Наші прадавні пращури вважали, що їхні душі перебувають не в їхньому тілі, а десь поряд – літають собі слідом за своїми підопічними… Тож, щоб душа не бідкалася де попало, кожен мусив тримати її у «хатинці» – чуринзі. Деякі народи вирізали чуринги з дерева, здебільшого у вигляді риби, або з каменя, розфарбовували, прикрашали…

Гуни... Меч війни

Цей меч мені, як рідний. Віднайдено його на території Новоіванківки – села, з якого мій батько…

Подорож у далеке минуле...

У музеї не було відвідувачів. Мені ніхто не заважав. Хіба що наглядачки – коли фотографував, вибирав ракурс, щоб тітки не віддзеркалювалися у кадрі…

Єврейський квартал і докола нього

Ці дві жіночки ніби з далекого минулого, коли тут були будинки, вирувало життя. Тільки тоді тут лавочок було значно більше, біля кожного подвір’я… І на них постійно тусувались дами. Вони виходили на вулицю, щоб показати свої нові плаття, прикраси. Деякі розтопирювали пальці віялом, щоб перехожі могли краще роздивитися їхні золоті каблучки.
Тут споконвіку був єврейський квартал…
Будинки знесли. Лишилися лише дерева, які росли на подвір’ях…

Почом опіум для народу

У старій частині міста, на розі проспекту Лєніна і вулиці Запорозької, розташований Малий ринок (до речі, тут під час війни Московії з Туреччиною була споруджена Правофлангова фортеця, названа на честь командуючого першою армією Алєксандра Голіцина – Алєксандровська фортеця, 1770 року й місто отримало назву за ім’ям Голіцина – Алєксандрівськ). Нині цей ринок відомий, завдяки підірваній церкві («справа пономарів») і відпиляній голові Сталіна.

Хортиця... Курган

Далі лише світлини...