Наші прадавні пращури вважали, що їхні душі перебувають не в їхньому тілі, а десь поряд – літають собі слідом за своїми підопічними… Тож, щоб душа не бідкалася де попало, кожен мусив тримати її у «хатинці» – чуринзі. Деякі народи вирізали чуринги з дерева, здебільшого у вигляді риби, або з каменя, розфарбовували, прикрашали…
На фото – дві чуринги з каменю з Кам’яной Могили. Експонат Запорізького обласного краєзнавчого музею.
Щодо риби – не тільки, що стосується форми чуринги, а також Кам’яної Могили, але й про Чорний камінь, що на Хортиці.
Якось уже переповідав гіпотезу запорозького краєзнавця Юрія Вілінова щодо дошумерського письма на Хортиці. Ймовірно, це письмо виникло – раніше сьомого-шостого тисячоліття до нашої ери. Можливо, навіть (за Юрієм Шиловим) в країні Аратта.
У будь-якому разі, науковець Гергій Шаповалов вважав, що на Чорному камені – петрогліфи. Крім того, зовні малюнок і сам камінь більше нагадують рибу…
Юрій Вілінов скористався дешифровками Анатолія Кифішина («Сіллабарій» – зведення знаків з Кам’яної Могили) та порівняв напис на Чорному камені з ієрогліфом із Чатал-Гююка, підписаного словом «сухур», і прочитав – «короп»…
Зокрема, «сухур-алаль» – «короп, що зав’язує сім’я»… (Юрій Вілінов, «Хортиця – острів у філіграні епох і шляхів»).
Отже, короп – божество.
Ми маємо схожі петрогліфи в Чатал-Гююк (сучасна Туреччина), в Кам’яній Могилі (святилище під Мелітополем) і на Чорному камені, що на Хортиці.
Маю сміливість припустити, що Чорний камінь – чуринга Хортиці, тобто вмістилище душі бога-риби (коропа), який «зав’язує сім’я»…
Петрограф з Чатал-Гююка.
Чорний камінь, що на Хортиці.
Немає коментарів:
Дописати коментар