День журналіста... і "поляна" під паровозом

Паровоз за парканом з колючим дротом… Якийсь пам’ятник першому чи щось таке паровозу.
Дріт – вражає. Не знаю, як тепер, але ще зовсім недавно тут, на запорізькій дитячій залізниці, діяла піонерська організація… Так ось, я ж, як з неба впав. У Києві вважають, що я – запорізький, а у Запоріжжі, що київський, бо мій офіс у столиці. Тобто, виходить, нічийний. Як кажуть, не ждали, а я приперся – ходив сьогодні на святкування Дня журналіста.

Хортиця. Чимчикуємо в літо

Суботня забавка розлученого і самотнього

Пиріжків напік, зупу зварив…
Пиріжки з сиром. А зупа – картопляна, з вермішеллю, заправлена смаженою цибулькою. А ще зверху потрусив чорний мелений перчик і налляв сметани. Смакота, не зупа, а поезія!
Ну, й на десерт – кавуня.

Остап Вишня. Країна Чукрен. Радіовистава

Шипшина... Світло і Сонце, і ніякої логіки

Із сьогоднішньої проповіді – тезами.
Третя неділя по Великодню – сліпородженого… (Євангелія від Йоана 9:1-38). Від народження сліпому чоловікові Ісус подарував світло. Причому, дуже просто. Плюнув у пилюку, розмішав глей і тією багнюкою змастив очі. Потім сказав: «Піди до Силоаму, вмийся». І чоловік прозрів…
Що таке світло?
Бог на другий день створив світло і лише на четвертий – Сонце (Буття 1-31).
Сонце – термоядерний реактор. Контрольований. У свою чергу, атомна електростанція – неконтрольований, тому приклад – катастрофа на Чорнобильській АЕС…
Що так темрява? Це відсутність світла. Тобто, можна дивитися і не бачити – буде світити Сонце, а якщо в оці людини темрява, світло через нього не проб’ється…
«І поки я у світі – я світло світу», – каже Ісус сліпонародженому чоловікові.
…Коли йшов з церкви, побачив шипшину, що на світлині. Криваво-червона.
Вона росте за парканом. Колись це були троянди. Певно господарю бракувало часу підрізати і вони перетворилися у кущі шипшини – вищі за паркан.
…На Майдані також, як і зараз, різні кулевлоби стримували, мовляв, стрибайте, але на Банкову зась. Якби не Парасюк, стрибали б й досі. Якщо зараз не підрізати, буде криваво-червона шипшина – не троянди, зате вільна… у світлі.

Бойові труси уже на фронті

Це труси, зшиті з тканини, яку передала Гаврилівна. Уже уїхали на фронт.
Шановні друзі, будь ласка, якщо маєте бажання, долучайтеся!
Потрібна не тільки тканина на труси. Жіноча сотня продовжує в’язати маскувальні сітки – тож, не зайвою буде тканина зеленого, а також сірого… і буро-малинових кольорів, самі розумієте, відповідно до сезону. Бажано бавовна. А на труси, звісно, м’якенький ситець, але й бавовна підійде також. Несіть, якщо є зайва!
Жіноча сотня, точніше, «космодром» особливого підрозділу Жіночої сотні Запоріжжя, віднедавна працює за адресою: вул. Космічна, 95, і наполегливо запрошує всіх небайдужих долучитися до плетіння маскувальних сіток. На цю ж адресу можна приносити тканину, крім того, продукти для бійців, пральні та засоби гігієни, одноразовий посуд і все, що ви вважаєте за потрібне – а потрібно все!
Ще треба гроші на закупівлю сітки-основи.
ПриватБанк: 5168 7420 6275 1809 Павліч А.О.

P.S. Вісточка з фронту +18

Хортиця. Перед дощем...

У дитинстві ми не зважали на прогнози синоптиків, раділи зливам та блискавкам, а після дощу не минали жадної калюжі… Мої дитячі травні на Хортиці пам’ятаю всі. Одного разу біля мене навіть літала шарова блискавка… Вона ніби щось шукала, блукала між дерев, на якусь мить зупинялася і знову ковзала повітрям. Я стояв та спостерігав за нею…
На жаль, таким безтурботним мені уже не бути. Про те, буде дощ, знав, планував пробігтися Хортицею і повернутися до того, як він розпочнеться. Не розрахував – потрапив під небесний душ. З-під хмар гриміло і блискало. Але дуже не лило. Трохи. Дощик лише прибив пилюку на стежці…
Зараз на Хортиці дуже багато ромашок, розцвів чебрець. Вдень, як й належить перед дощем, пекло на всю. Вітрюган ганяв ковилу…