У дитинстві ми не зважали на прогнози синоптиків, раділи зливам та блискавкам, а після дощу не минали жадної калюжі… Мої дитячі травні на Хортиці пам’ятаю всі. Одного разу біля мене навіть літала шарова блискавка… Вона ніби щось шукала, блукала між дерев, на якусь мить зупинялася і знову ковзала повітрям. Я стояв та спостерігав за нею…
На жаль, таким безтурботним мені уже не бути. Про те, буде дощ, знав, планував пробігтися Хортицею і повернутися до того, як він розпочнеться. Не розрахував – потрапив під небесний душ. З-під хмар гриміло і блискало. Але дуже не лило. Трохи. Дощик лише прибив пилюку на стежці…
Зараз на Хортиці дуже багато ромашок, розцвів чебрець. Вдень, як й належить перед дощем, пекло на всю. Вітрюган ганяв ковилу…
А ось тут полив дощ і я сховав свій фотоапарат…
На верхній світлині – змій, точніше зміючка, зовсім ще молоденька, панянка, десь з півтора метри. Цього року зміїв дуже багато, і це добре.
Немає коментарів:
Дописати коментар