Ящірки і заклинання змія

Дорогу перегородив змій...

Стежка... Вужі вихваляються обновками

Запорозькі краєзнавці вже радили мені не ходити на Хортицю у вихідні. Вони мають рацію – того всього краще не бачити…

Шовковиця... Духи приходять без виклику

Ця шовковиця дуже стара. Чув від краєзнавців, що їй щось понад 200 років. А може й більше. Точно не знаю. У будь-якому разі, це дерево мені відоме з дитинства і скільки себе пам’ятаю, на ньому ніколи не було плодів.

Часничок і жаба-ненажера... Викликання духа скіфської богині

Перед відпусткою було стільки планів…

Запорозький змій, метелик, ящірки і квіти

Першим, хто мене сьогодні зустрів на Хортиці, був змій.
Молоденький. Невеличкий. Десь понад метр. Він тільки-но поснідав і перетравлював… Власне, я йому не став заважати.

Запорізька піраміда. Обсерваторія

Це просто неймовірно! У мене було таке враження, ніби пройшов скрізь стіну в часі, з 2012 року у далеке-далеке минуле. Не повірив у те, що зі мною відбулося. Тому повернувся назад і спробував ще раз – повторив вхід. Дійсно – стіна часу…
Після церкви рвонув… Ні, не на Хортицю, а в урочище Вирва. Це на правому березі над Старим Дніпром навпроти Хортиці. Йти туди від зупинки хвилин десять-п’ятнадцять – всього нічого. Втім, за парком – кар’єр, а отже пилюка, грохіт, тепловоз з вагонами… Запах жахливий. Важко дихати.

Мавпа

На скелі Рогози, що на правому березі над Старим Дніпром навпроти Хортиці, видно Мавпу. Це, якщо йти з півночі туристичною стежкою.
Кажуть, її так називали ще запорозькі козаки. Ніяких підтверджень тому нема. Втім, у музеї на Хортиці є фото групи німців-колоністів біля цього каменю. Вони його називали «аффенкопф» – «голова мавпи».
До речі, біля Мавпи – печера Кутова. Слово «кутова» за термінологією спелеологів – вертикально опущений «комин», тобто, якщо проще, людину туди можна опустити солдатиком. Наскільки глибока та печера – не відомо. Можливо, це й є той самий вхід під Хортицю… А охороняє його Мавпа… Чи не Мавпа, а якась богоподібна істота, легенда про яку – загубилася десь ще у допотопні часи, коли тут жили люди… Ті самі мешканці цього краю, які спорудили обсерваторію у вигляді піраміди…
А ось про піраміду – в наступному дописі.

Відірвався

Перший день літа і перший день відпустки… Коротенької, двотижнева, але відпустки.
Звісно, як й минулого року, відмовився від морів. Хочу Хортицю!
Ось, хочу і все. Мені тут добре.

Яків Новицький

Власне, так само, як у Дніпропетровську шанують Дмитра Яворницького, мали б ставитися до Якова Новицького у Запоріжжі, де він заснував краєзнавчий, тепер обласний, музей. Втім, у місті нема навіть пам’ятної дошки. В обласному краєзнавчому музеї – колись організовували тимчасову тематичну виставку, але ніякої постійно діючої експозиції там, схоже, не збиралися відкривати. Щоправда, у 1993 році на музеї вивісили меморіальну дошку, й тут же, кажуть, хтось вкрав. Ще є вулиця імені Новицького, точніше кількасот метровий провулочок, що перетинає проспект Леніна поблизу адміністративного центру міста. Та вона дуже далеко від місця, де, приміром, жив та працював Яків Павлович.
Все, що лишилося від легендарного запорожця-краєзнавця – дуб…

Капличка невеличка

Минуло майже дванадцять років відтоді, як у цій капличці був останній раз…

Хмарно

Настільки хмарно, що аж темно. Коли збирався на Хортицю, був готовий промокнути під дощем. Взяв з собою целофановий мішечок для фоніка і мобілки, і все. А воно й не бризнуло.

Маки, ромашки і чебрець

Цьогорічні маки проґавив. За тою роботою пропустив найважливіше.
Застав лише зелені коробочки і кроваво-червоні пелюстки, розкидані вітром…
Дуже хотів побачити хоч один хортицький мак.
Ходив, шукав і віднайшов – на скелі…

Первомай і ящірка з дірочкою

До речі, коли їхав на Хортицю, бачив запорізький парад пабєди…