Минуло майже дванадцять років відтоді, як у цій капличці був останній раз…
Тут хрестили сина. Прямо з пологового будинку куми повезли, похрестили і аж потім додому.
Капличка апостола Павла. Тоді з малим постійно ходив сюди. Петрик, так звуть мого сина, в ній обповзав всю підлогу, тут зробив перші свої кроки… Знав, де Бозя. А на Діву Марію показував пальцем і казав: «Мама Бозі». Сам додумався. Цікаві були часи.
Після того, як розлучилися, Петрика до церкви не водять… Якось по телефону намагався з’ясувати, чи хоч щось пам’ятає про Бозю, він став мене висміювати… Розумію, це його так навчили говорити на мене… Ай, не хочу про це.
Сьогодні випадково потрапив до каплички.
Ранішня, Літургія… На душі так добре стало. Спокійно-спокійно. Звісно думав про Петрика. Нічого, підросте, зрозуміє і згадає про Бозю.
Капличка належить греко-католицькій громаді Запоріжжя. Звичайна хата. Свого часу її облаштували під церкву римо-католики, а потім, коли побудували собі храм, передали греко-католикам (чи подарували, точно не знаю).
Немає коментарів:
Дописати коментар