Перед відпусткою було стільки планів…
Понаобіцяв, зокрема, Гаврилівні – показати Брагарню. Вона з Нікополя, на Хортиці бувала пробігом…
(Гаврилівна – це та жіночка, яка шукає Святий Грааль.)
У неділю бачились, розговорилися про Хортицю. Коли став розповідати про Брагарню, у Гаврилівни аж очі засвітилися – мовляв, веди, хоч зараз.
Гаврилівна грузила мене про те, як вона на Зоровій Могилі викликала Апі. Накупила, каже, троянд, цукерок і пішла… Поклала квіти на чотири сторони світу. Спочатку свяченою водою зробила довкола себе коло, потім вином і втретє – молоком. Ну, це, як пояснила, щоб нічого не пристала ні до тіла, ні до душі. Стала просити духів допомогти їй поспілкуватися з Апі… Але нікого не викликала. Собака прибіг і з’їв цукерки. Через день пішла вдруге… І був їй знак – синя пляма перед очима, і внутрішній голос, що треба не цукор (цукерки), а мед. Тож, втретє окропляла троянди медом… Бачила Апі…
Мій терпець урвався і я спробував перевести розмову на іншу тему. Став розповідати, як на Брагарні знайшли святилище. Там саджали акацію. Скрізь росте, а на маківці гори – ні. Посадили знову – не росте. Припустили, що там дуже сильне енергетичне поле. Стали копати… І унікальна археологічна знахідка – велике святилище II – I тисячоліття до нашої ери, причому по глечикам з’ясувалося, що святилище було постійно діючим понад тисячу років, включаючи скіфську добу.
Святилище цікаве ще й тим, що це фактично обсерваторія – з Сонцем по середині, його називають Божим Оком, і довкола – орбіта Землі і, ймовірно, позначки, які вказують на сузір’я. У будь-якому разі (я про це уже розповідав), у день сонцестояння – Сонце сходить через браму святилища, це, якщо дивитися від його вівтаря…
Гаврилівна, коли це почула, дуже просила швидше її туди повести. «Та вже пізно, вечоріє, давайте на тижні», – запропонував їй.
Дзвінки від Гаврилівни пропустив, мобілка була в торбі, а я у Дніпрі охолоджувався, не чув… А передзвонювати щось не хочеться… Раптом Гаврилівна стане на Брагарні викликати Апі або Таргітая і його сина Колаксая (за Геродотом, Калаксай – це Скіф)…
Коротше, й так аномалій вистачає. Он, Петрів батіг розцвів. Зазвичай перші квіти з’являлися на початку липня, ближче до 12 числа, на Петра й Павла. А тут – хоч вареники вари і запрошуй друзів у гості…
Жаба жре пташку…
А нижче на фото – спагеті…
Поки налаштовував фотік, воно шурхнуло у нірку, як спагеті, яку засмоктують… А потім визирає, мовляв, а-на-кася-викусі (японська мова, перекладу не підлягає).
Немає коментарів:
Дописати коментар