До речі, коли їхав на Хортицю, бачив запорізький парад пабєди…
Гріх над старими і хворими сміятися. Але маршрутка випала в осадок. По проспекту рухалися дві колони – десь трохи більше півсотні стариків. Ледь ноги переставляли…
Мабуть, організатори перестаралися, заготовили багато прапорів, бо буквально кожен ніс палку з кумачем. Половина прапорів зі сталінами…
Хтось у маршрутці прокоментував: «Ба, падаль, ледь рухається, а за ними – он, машини швидкої, відразу підбирають…»
І ще. Звернув увагу – ніде по проспекту на будинках не було прапорів, як це зазвичай буває на державні свята. На обладміністрації і на мерії – маячіли жовто-сині, так вони там завжди… Певно, місцеві можновладці минулої ночі в кращих совіцьких традиціях літали на мітлах, втомилися і відпочивали…
Ні, це радує.
На Хортиці першим мені стрівся вершник, охоронець заповідника. Хотів сфоткати дядьку на коні, а він: «Нє-нє-нє, тільки за певну плату!»
А я йому: «А ви знаєте, скільки коштує, щоб мене побачити?»
Дядько від такого мого па’ ледь не звалився з коня…
Цікаво, а хто б скільки заплатив, щоб мене побачити?
Сьогодні я добре находився. Мабуть, завдяки дядькові на коні, день видався вдалим. Аякже, вершник – гарна прикмета.
Години дві відпочивав під моєю любимою старою вербою з дірочкою. Вода у Дніпрі – нормальна. Клас! І ось, сфоткав ящірку.
Немає коментарів:
Дописати коментар