Ця шовковиця дуже стара. Чув від краєзнавців, що їй щось понад 200 років. А може й більше. Точно не знаю. У будь-якому разі, це дерево мені відоме з дитинства і скільки себе пам’ятаю, на ньому ніколи не було плодів.
А ось також стара шовковиця, але не настільки. Вони майже поряд. Тільки ця в очереті. Ще й покручена буревієм. Основний стовбур зовсім згнив. А гілля, що впало, проросло – догори ногами і… Найсмачніша.
Тут в очереті багато шовковиць. А ця – соковита-соковита, пахуча і вміру солодка.
Ну, а тепер про духів.
Вже не раз розповідав, як ящірки шурхають попід ногами. Йдеш стежкою, а вони ніби навмисно вискакують прямо під ноги, глянуть і тут же зникають в траві. Сьогодні зрозумів, що вони хочуть…
Старі люди кажуть, що ящірки охороняють підземний скарб. Пильнують, щоб він не потрапив у злі руки. Хтозна, що то за цінність. Не думаю, що золото. Певно, щось важливіше за метал і діаманти… Людям того краще не знати.
А ще, як вважали наші давні пращури, духи померлих людей виходять на Землю в ящірках. Тобто, якщо покійники хочуть побачити своїх рідних чи ще щось, дивляться очима ящірок. Ось тому ящірки й вискакують на стежку…
Старі люди також кажуть, що ящірок неможна вбивати і Сонце не повинно бачити вбиту ящірку, її треба закопати…
І на завершення не за темою (хоч, як сказати) ще фотки – ромашки на скелі і дика гвоздичка. Красиво…
Немає коментарів:
Дописати коментар