Дорогу перегородив змій...
Я його побачив здаля. Від ранкового сонця він буквально виблискував золотом. Ніби ланцюжок… Захотілося наблизитися поближче і сфотографувати. Сонце було не на мою користь – змій мене бачив. Втім, тихенько зробив кілька кроків… і раптом!
Це тривало секунду-дві, не більше.
Я відчув біля правої ноги щось неладне. Глянув, а там – другий змій. З роззявленою пащею. Готовий вкусити…
Мені потім аж самому було дивно.
Я йому просто сказав: «Джміт!» – і змій відразу ж – так й застиг з роззявленою пащею біля моєї литки. За якусь мить схаменувся, звився клубком і зник в траві.
Навіть не знаю, звідки в мені взялося це слово. Що воно означає? Якщо ним можна заклинати зміїв, то в цьому треба переконатися – провести підтверджувальні експерименти…
Але це не входить в мої нинішні плани – у мене відпустка, тож, ніякої науки, містики і тому подібного. Впродовж всього дня просидів під старою вербою. Біля неї ростуть декілька груш-дичок, також старих. Дерева дружно примостилися під скелею, а я під ними. А над моєю головою – ящірки… Понад десяток. Не рахував. Багато. Плигали з гилки на гилку, зовсім не звертаючи уваги на мене. На деревах більше комах, аніж на землі – ящірки снідали.
На фото одна з них… Точніше, це хлопчик, отже – один з них.
Немає коментарів:
Дописати коментар