Різдво… і диво

Це головна запорізька «йолка». Не ялинка, а саме «йолка», бо при владі, як були регіанали, так й лишилися – нічого не змінилося. Щоправда, на відміну від попередніх років, нинішня - не штучна, а ціле дерево – влада шикує.
Сфотографував вранці, коли йшов з храму. Місцеві газети писали, що під «йолкою» - шопка, не знайшов…

Знову розцвів різдвяник

Zygocactus – походить від грецького слова zygon – коромисло.
Він дійсно схожий на коромисло – квіти звисають з гілочок, як відра у коромисла. Разом з тим, нагадує ще й місток – перехід з одного краю до іншого.
Своїм цвітом квіти, подібні до Віфлеємської звізди, сповіщають, що… свято наближається.
…Різдво.
Зазвичай, злі сили дають про себе знати на такі празники, тож, ймовірно, варто чекати «сюрпризів» від русскіх окупантів на Донбасі й у Криму… «свято» наближається.

Два в одному… Брагарня – велика сила

Дві страви в одній каструлі за двадцять хвилин. Дуже зручно, якщо бракує часу. Таке готував у студентські роки, в гуртожитку. Сьогодні вирішив згадати молодість…
Минулі два дні нічого не їв, і навіть не пам’ятаю, чи хотів їсти…

Несподівано... Прояв любові

Серед чорнобривців, у мене на балконі, проросла айстра – одна єдина. Сьогодні розквітла.
Певно, насіння загубилося з минулих років, і ось, тільки тепер порадувало цвітом…
Нещодавно читав на Facebook східні мудрості, зачепило: навчися не телефонувати тому, хто тобі не телефонує, не піклуватися про того, хто до твоєї турботи байдужий. Навчися любити не образ, а людину такою, якою вона є…
Іншими словами, дерево пізнають: добре воно чи ні – по його плоду.
Виходить, моя ця айстра – то й є прояв любові.

Цибулячий пиріг

Як не крути, а 29 червня – Петра й Павла…
Не нервуйте, 12 липня також приймаю вітання і подарунки.
Вирішив на завтра спекти цибулячий пиріг. Він дуже добре йде під горілочку. Ну, звісно ж, не завадять сальце та малосольні огірочки.

Суботня забавка розлученого і самотнього

Пиріжків напік, зупу зварив…
Пиріжки з сиром. А зупа – картопляна, з вермішеллю, заправлена смаженою цибулькою. А ще зверху потрусив чорний мелений перчик і налляв сметани. Смакота, не зупа, а поезія!
Ну, й на десерт – кавуня.

Шипшина... Світло і Сонце, і ніякої логіки

Із сьогоднішньої проповіді – тезами.
Третя неділя по Великодню – сліпородженого… (Євангелія від Йоана 9:1-38). Від народження сліпому чоловікові Ісус подарував світло. Причому, дуже просто. Плюнув у пилюку, розмішав глей і тією багнюкою змастив очі. Потім сказав: «Піди до Силоаму, вмийся». І чоловік прозрів…
Що таке світло?
Бог на другий день створив світло і лише на четвертий – Сонце (Буття 1-31).
Сонце – термоядерний реактор. Контрольований. У свою чергу, атомна електростанція – неконтрольований, тому приклад – катастрофа на Чорнобильській АЕС…
Що так темрява? Це відсутність світла. Тобто, можна дивитися і не бачити – буде світити Сонце, а якщо в оці людини темрява, світло через нього не проб’ється…
«І поки я у світі – я світло світу», – каже Ісус сліпонародженому чоловікові.
…Коли йшов з церкви, побачив шипшину, що на світлині. Криваво-червона.
Вона росте за парканом. Колись це були троянди. Певно господарю бракувало часу підрізати і вони перетворилися у кущі шипшини – вищі за паркан.
…На Майдані також, як і зараз, різні кулевлоби стримували, мовляв, стрибайте, але на Банкову зась. Якби не Парасюк, стрибали б й досі. Якщо зараз не підрізати, буде криваво-червона шипшина – не троянди, зате вільна… у світлі.

Дощ на пелюстках

Як і минулого року, весна знову поспішає. Абрикоси не встигли зацвісти, як уже цвіт обсипався…
Постійно дощить.
Під дощами цвітуть вишні. Яблуні й груші – ось-ось розквітнуть…
Недобре це все…

Ніч перед Різдвом

Дідусь, коли йшов на війну… Мамин батько. Як вона розповідає, взяв її трирічну на руки і поніс до найближчого краму, щоб на прощання купити подарунок, те, що захоче. Мама вибрала цю качку…
Від війни до війни…

Христос воскрес!

Дощ почався десь о третій ночі. Коли вийшли на вулицю освячувати паски, трохи ущух.
До дому йшов пішки. Промок сам і мій кошик…
Як не дивно, у церкві – з десятої вечора, і не відчуваю ніякої втоми. На душі радісно.
Паску купив, крашанки наварив. На інше не було часу. Та, власне, мені, одинокому, більше нічого й не треба. Маю на увазі, їстівного.

Слава у вишніх Богу і на Землі мир, у людях благовоління!

Сьогодні навіть не намагався все встигнути, робив, що робилося – і на службі побував, і мак потер, і куті меду не передав, і до церкви встиг…
Різдво – радісне свято. Хочеться, щоб воно насправді було радісним для кожної душі…

Свято наближається...

За цими всіма подіями й не помітив, що мій різдвяник у червоне вбрався. Раніше завжди радів його цвіту – провіснику свята…
А тепер… Намагаюся себе переконати, що це добрий знак.
Чув, сьогодні із Запоріжжя повезли на Київ міліціянтів, – майже всіх, – на заянуковичний мітинг. Кажуть, вони навіть в дорогу зібратися не встигли – прямо зі служби. Як і було наказано, кожен взяв із собою харчів дня на два, а дорогою з’ясувалося, що затримаються на довше…

Остання посмішка осені...

Сонечко

Сонечка фотографував вчора під Грушою Тараса Шевченка...

Сонечко, сонечко,
відчини віконечко,
бо кацапи йдуть
і тебе заберуть!

Кулики весну зустрічають

Різдво

Балкончики

Під цими балкончиками взимку ми дітьми на санках каталися – від «Старої аптеки» вниз на бульвар Вінтера.

Вулиця мого дитинства

Знову й знову повертаюся сюди… Як й колись, тротуар все такий же розбитий. Я знаю тут кожну ковбаню. Невисокі парканчики з цегли. Таких тепер ніде не побачиш. Як і раніше, де-не-де цеглинки покриті мохом. Це від вологості – поряд Дніпро. Старі пристарі липи й тополі, клени. Садочки з абрикосами, вишнями, грушами й яблунями… Густо насаджені дерева по обидва боки тротуару зімкнулися над ним дахом – і вулиця більше нагадує довжелезний тунель. В один й другий бік – завжди є світло в кінці цього тунелю.

Інфузорія-туфелька

Знаменний символ сьогоднішнього свята:
крашанка,
писанка,
яйце-райце –
символ втраченого Раю,
символ сконденсованого простору та сконденсованого багатства, уявлення про яке дійшло до нас з часів раннього палеоліту…

Посигнальте й мені!

Минула неділя – перша (після Трійці) була всіх святих, сьогодні – друга, всіх святих землі Української.
Ось, хто такі святі? Пару тижнів тому це запитання задав тещі священика, щоправда, молодого священика. Вона почала щось там філософствувати, розмірковувати… Так й не дійшла до істини.
Мені здавалося, що це знають всі.