Поки фоткав квіточки, підслухав розмову бабусь, які сиділи на лавочці неподалік. Переймались тим, що війна, якщо станеться диво, закінчиться до кінця року, проте, скорше за все – на роки…
Квітень і травень – найдивовижніша пора року, але не цьогорічна… Довкола все квітне, а за декілька десятків-сотню кілометрів – російська смертоносна зброя, і може "прилетіти" будь-якої миті… Натомість весна своїм цвітом підбадьорює – щоб не втрачали надію…
Мама сьогодні вперше за ці дні військового стану ходила на каву з колегами…
Сфоткав, а потім накручував кілометри на велосипеду – традиційно по колу - "вимальовував" вісімку по району…
Немає коментарів:
Дописати коментар