118-й день... Дубовий гай

 

Й не планував, та мій велоконик завіз мене сьогодні у Дубовий гай…

Виїхав накрутити кола по району – традиційні кілометри. Але звернув наліво – і понісся старим маршрутом до старого міста… Цвіте липа – але трасою приємні пахощі перебиває запах розпеченого сонцем асфальту… І дорогою боляче бачити численні барикадні перепони з "їжаками" та "часниками"…

Поки ще не спека – якісь тридцять з гаком градусів у затінку… Чекаю плюс сімдесят – щоб російські загарбники у своїх совіцьких танках відчули всю прелєсть нашого степу, і до пекла потрапили заживо звареними – чортам буде менше клопоту…

Ага, і про Дубовий гай (тут уже розповідав історію, якщо цікаво, можна почитати про майже 300-річні дуби і козаків, які, залегендою, ці дуби саджали, окроплюючи сльозами і шмарками)… Давно не був у парку. Ще до карантину, а це уже минуло чотири роки. Від старих дубів, що підгнили і попадали, ніц не лишилось… Їх прибрали, певно, щоб не заразити ті, що ще стоять.

Тихенько, велосипед котив, щоб не шуміти, обійшов історичні дуби. З кожним окремо привітався. Навіть пообнімався. Гарно тут…

Вразила черепашка, яка вигрівалась на сонці – розтопирила ніжки, і висунула голівку… Справжня пляжниця… Шкодую, що не взяв фотоапарат, фоткав мобілкою, тож перепрошую.  

А ще - сімейство лебедів - татусь і матуся зі своїми лебедятками. Було дуже цікаво за ними спостерігати…

І дещо не за темою. Сьогодні у мене ще й четвертий день без фейсбука і твіттера. Маю чуйку, що я задрав народ своїми щоденними фотками квіточок. Постив їх, щоб давати знати френдам, що я ще є… Схоже, прогулянка Дубовим гаєм вплинула на мене позитивно – розвіяла депресію, навіть рвався зайти у фейсбук, щоб маякнути народові, але утримався…

 А головне – за ці три роки мого велосипедного життя сьогодні без зупинок подалав міст через залізницю. Там дуже крутий підйом. Раніше переходив пішки. А сьогодні збагнув, завдяки велосипедисту, що їхав попереду мене. Дивлюсь, він перед підйомом на міст став інтенсивніше крутити педалі… Ага, значить, перейшов на меншу швидкість. Також спробував. Спочатку другу, а потім першу. Нормально. Міст подалав. Щоправда, трохи запарився під кінець, але ж виїхав, і далі шурнув без зупинок… аж до самісінького дому.