Пройшло кілька днів, а я ніяк не можу оговтатися від побаченого на Хортиці у суботу 6 червня – на так званій тризні. Шароварні блазні співали-гарцювали й ледь не вибивали гопака… Торгашки на сувенірах заробляли піньондзи… Представники влади щось там патріотичне проголошували… Про те, що тризна – це поминальна молитва ніхто й словом не обмовився.
Щоправда, десь на початку – після того як через коло проскакали артисти в козацьких шатах – поминальну службу таки відправили священики Української православної церкви Київського патріархату, але юрба байдуже сприйняла молитву… Принаймні я не бачив, щоб хтось хрестився… Подумалося, може вони всі тут прихильники Московського патріархату і чекають на свого владику… Адже в той час кущами поза Козацьким колом вже бігали московські попи, проте на люди чомусь не показувалися…
Вінок поминальний спустили з Чорної скелі… І як тільки я почув, що козацьке зібрання й гостей запросили на куліш, відразу ж вирішив хутко зникнути… Тільки-но минув Козацьке коло, як якийсь московський поп сунув мені газетку, читаю: «Єдіная Русь… Путін…» Ова!!! Намагаюся культурно відмовитися, віддаю газету назад. Не бере, каже: «Пачєтайтє!» Довелося кинути у смітник…
Поділився враженнями з приятелькою. А вона своїми – від минулорічної тризни, коли після куліша п‘яні в дим козаки ловили вужів і тягали за собою, і як її подруга намагалася виховувати живодерів, а ті її трьохетажним обматерили на понятному руському язікє…
Обурюватися, висміювати і звинувачувати – найпростіше… Певно, люди не знають, що відбулося у червні 1775 року. Не відають… як були знищені Нова (Підпільненцька) Січ і перестала існувати Запорозька Січ.
Задумувалося знищення козацтва ще у 30-і роки. В 1774 році внаслідок успішної для Росії війни з Туреччиною (1768-1774) було укладено Кючук-Кайнарджійський договір, за яким Росія змогла посилити свої позиції у причорноморському та центральноєвропейському регіонах.
7 травня 1775 року на придворній раді було ухвалено рішення про скасування Січі. За наказом Катерини ІІ воєнна операція готувалася в цілковитій таємниці. Значну частину війська склали добре навчені частини Першої російської армії, що поверталися з російсько-турецької війни. А це – 31 полк і 37 ескадронів (45 тисяч осіб). Командувати вояками і знищити Січ Катерина ІІ доручила генерал-полковнику Текелію.
Лівобережні запорозькі паланки було доручено захопити війську з генерал-полковником Прозоровським.
Загальна кількість вояків складала 65 тисяч осіб.
Наприкінці травня російське військо під проводом Текелія, поділене на 5 загонів, вступило на Запорожжя. Але перед тим серед козаків була поширена чутка, що нібито військо переходить через запорозькі землі для здійснення прикордонної служби.
6 червня Текелій оточив Січ. Гусари й піхотинці захопили січове передмістя, артилерію, блокували запорозьку гавань і флот. Текелій дав запорожцям дві години на те, щоб кошовий отаман з‘явився у російському таборі.
Старшинська рада і духовенство, більшість козаків були готові оборонятися.
Не дозволив чинити опір кошовий Калнишевський.
Отаман є отаман… і його волі підкорилися.
…Тритисячна січова залога склала зброю і присягла на вірність Катерині ІІ.
На Січі була конфіскована запорозька скарбниця – 160 тисяч рублів монетою, а також вивезені до Московії військові клейноди, артилерію, всю зброю, боєприпаси, архів…
Кошового отамана Петра Калнишевського було заслано до Соловецького монастиря…
Військового суддю Павла Головатого – до Тобольського монастиря…
Військового писаря Івана Глобу – до Туру ханського монастиря.
Звідти ніхто з них більше не повернувся…
Немає коментарів:
Дописати коментар