Хортиця. Сон-трава і дикі півники - Yes!

Дочекався! Сон-трава і дикі півники – нарешті розцвіли!

Великдень з кіндер-сюрпризом

Побував на двох службах: звечора й до схід сонця – у Св.Троїцькому кафедральному соборі УПЦ Київського патріархату, а зранку – у римо-католицькому Храмі Бога Отця Милосердного на Воскресній утреній та Великодній літургії греко-католиків.

Іра і кава-чай

Наша Іра приїхала!
Трохи погомоніли у прес-центрі…
Сьогодні середа – у газетярів випусковий день, тож, народ приходив-виходив, а фотографувалися уже під сам кінець… коли випили всю кава-чай.

Хортиця. Весілля вужів

Натрапив на весілля вужів. Якби хто бачив – довкола клубки, а я серед них, намагаюся фотографувати… Щоправда, з моїм фотоапаратом-«мильницею» не встигав – тільки налаштуюсь, а вони розплутуються і розповзаються, і поряд влягаються бубличками. Доводилося ще й пильнувати, щоб не наступити й не роздавити.

Хортиця. Розцвіли дикі тюльпани

Останні кілька днів дощило, і ось, нарешті, визирнуло Сонце. Щоправда, на півдня. Зараз уже знову небо захмарилось, і обіцяють зливу з грозою – напередодні «кровавого» Місяця і до Благовіщеня… (я ні на що не натякаю, але не думаю, що путінські окупанти поведуться на перемир’я).
Сьогодні ще й страсна п’ятниця…
Сподівався на Хортиці побачити півники, але ще рано. А дикі тюльпани саме сьогодні розпочали цвісти. Якщо дощі не завадять, то через день-два буде дуже красиво… А там й дикі півники розквітнуть.

Хортиця, весняне рівнодення і затемнення Сонця

Йшов на проліски. В урочищі Чорної скелі, на дні Січової Брами, щороку землю килимом вкривають ці блакитні зірочки. Тиждень тому, коли тут був, вони тільки-но починали цвісти. Тож, сьогодні сподівався побачити це диво… Втім, хтось все повиривав… Певно, на продаж – таку кількість… Це ж десь сотня-дві букетів. Боляче. Для того, хто це скоїв, нема нічого святого…
Попри все, проліски знайшов. Якраз під час затемнення Сонця. Гарно було – і навіть Кабан посміхнувся. Зазвичай він сумний та невеселий, а тут розслабився…
Весна!

Хортиця. Розцвітають проліски

Те, що шукав, знайшов!
Спустився у яр, спочатку не побачив, вирішив, що не на часі… Хотів йти звідти, аж раптом, дивлюся – голубіє. Маленькі-маленькі. Пуп’яночки…
Сонце з-за пагорбу все біль й більше зазирало у яр і проліски буквально вилуплювалися з-під сухої трави, і ніби ліхтарики спалахували блакитними вогниками…
Радію – не проґавив це диво. Ще день-два і цей весь яр поголубіє повністю…