Йшов на проліски. В урочищі Чорної скелі, на дні Січової Брами, щороку землю килимом вкривають ці блакитні зірочки. Тиждень тому, коли тут був, вони тільки-но починали цвісти. Тож, сьогодні сподівався побачити це диво… Втім, хтось все повиривав… Певно, на продаж – таку кількість… Це ж десь сотня-дві букетів. Боляче. Для того, хто це скоїв, нема нічого святого…
Попри все, проліски знайшов. Якраз під час затемнення Сонця. Гарно було – і навіть Кабан посміхнувся. Зазвичай він сумний та невеселий, а тут розслабився…
Весна!
На Брагарні біля святилища народ… Не знаю, що це вони робили. Сонце, мабуть, ловили, і між собою говорили, що із землі йде енергія… Коротше, заряджалися, хто як міг.
Хортиця і Старий Дніпро, весняне рівнодення… За звичаями наших прадавніх пращурів – новий рік, і розквітне Земля новим цвітом…
Немає коментарів:
Дописати коментар