Те, що шукав, знайшов!
Спустився у яр, спочатку не побачив, вирішив, що не на часі… Хотів йти звідти, аж раптом, дивлюся – голубіє. Маленькі-маленькі. Пуп’яночки…
Сонце з-за пагорбу все біль й більше зазирало у яр і проліски буквально вилуплювалися з-під сухої трави, і ніби ліхтарики спалахували блакитними вогниками…
Радію – не проґавив це диво. Ще день-два і цей весь яр поголубіє повністю…
Хортиця… Весна! Але дуже сумна…
Якщо будуть бажаючі – наші воїни, які зараз у шпиталі або у відпустці – можу показати цю красу, щоб пораділи весні, набралися сил від Хортиці і зарядилися її неабиякої сили позитивною енергетикою. Будь ласка, не стидайтеся, кажіть – у будь-який час.
Немає коментарів:
Дописати коментар