Крила долі

Нинішній стан засобів масової інформації України у певній мірі можна порівняти зі збройними силами, якими вони були ще кілька місяців тому – коли Москва вдерлася на територію України, і з’ясувалося, що за часів Кучми, Ющенка та Януковича фактично все було знищено, солдати голі й босі, і люди самотужки, на власні кошти, стали озброювати, створювати фронт і тил…

Савур Могила

Савур Могила, що поблизу Сніжного на Донеччині, де зараз тривають запеклі бої з російськими загарбниками, набула слави, завдяки совіцьким історикам та їхнім дописам про Міус-фронт за часів Другої світової війни. На горі споруджений і відповідний монумент.
За довідниками, складається враження, що іншої Савур Могили нема і не було, тільки совіцька.
Але ж, можна сказати, майже поряд, на території сусідньої Запорізької області, розташовані ще дві Савур Могили – біля села Новопрокопівка, що в Токмакському районі, та в селищі Григорівка, що під Запоріжжям.

Жарти онучки Папая

Дивна закономірність, але за кожним разом біля святилища, що у плавнях на Хортиці, коли спускаюся з пригорку до озера, травмуюсь, і завжди, ніби й невеличка ранка, а крові море. Так було й на цей раз. Спіткнувся і сухою гілочкою пробив ногу.

Хортиця... Козулі

З плавнів повертався вздовж лісосмуги. З одного боку вікові дерева – затінок, не так пече сонце, з іншого – степ…

Хортиця... Плавні

У сторожці ховались від спеки тутешні охоронці. Хатинка ходуном ходила від їхнього крику. Точніше, гучної розмови. Чоловіки обговорювали нагальне. Наскільки зміг зрозуміти, вони всі очікують повістки з військкомату, тобто не сьогодні, завтра йтимуть у військо…

Молитовний щит

Фатимська веревичка… щовечора о дев’ятій...

Війна і мова...

Хортиця, звісно, прекрасна... Але у нас війна. Жорстокість набирає обертів. Ми певно все ще не усвідомлюємо, що відбувається, і якими будуть… сьогоднішня ніч і завтрашній ранок, і чи будуть.
Маю на увазі жорстокість не тільки рашистських окупантів, фронт.
Ще виллється боком загравання з рашистською мовою. Не знаю, якому ідіоту (і за яку птату!) прийшла в голову ідея – закликати українців говорити по-рашистські, «щоб Путін не напав». Балакали дружньо, а Путін все одно напав. Місцеві рашисти, як зневажали все українське в Україні, так й продовжують зневажати, і їх не зупинити.
Взагалі, це нонсенс – говорити мовою окупанта і агресора. Як на мене, це певний крок до поразки…