З дитинства мені запам’яталася Хортиця, коли її яри вкриті дикими півниками – фіолетовими, синіми, голубими, білими, жовтими – різнокольоровими килимами оксамитового цвіту.
Щороку стараюся не пропустити – і ось сьогодні мав можливість зануритися у цю неповторну красу.
А ще зараз цвітуть дикі тюльпани, сон-трава, груша-дичка…
Втім, мені сьогодні не пощастило – коли намагався сфотографувати вужа, зламався фотоапарат… Певно, вуж не хотів фотографуватися… Тож, надалі вижимав із фотоапарата все, що міг. Він нервово деренчав. Об’єктив відкривався через раз. Через що не встиг сфотографувати вужине весілля – клубок десь з сотню вужів злякалися шумів з мого фотоапарата і вмить розповзлися…
Кажуть, ремонтувати фотоапарат дорожче, аніж купити новий. Зважаючи на війну, певно, новий уже не куплю. Та й чи варто? Кому це все треба?
У мене ще ніколи не було такого суму на Хортиці. І справа не у фотоапараті. Справа в москалях, які вдерлися в Україну, окупували Крим, уже хазяйнують на Сході, а це майже поряд…
Якщо чесно, ходив сьогодні на Хортицю поплакатись…
Немає коментарів:
Дописати коментар