Вирвався сьогодні на кілька годин у Дубовий гай...
Ту частину парку, що бомбили, не фоткав – принципово не фоткав. Хоча… там біля розбомблених розвалин плавають лебеді, і віддзеркалюються верби у річці, на березі рядочком сидять качки, а поряд з ними вигріються на сонці черепахи.
Від старих дубів майже нічого не лишилось – віджили свій вік, а скорше – їхній вік вкоротило індустріальне оточення та тутешня совкова інфраструктура розваг… Сумно. Їх спіткала таж доля, що й Запорозький дуб на Верхній Хортиці – поряд з яким спорудили ресторан і московську церкву, а ще постійно влаштовували там шароварні гуп-ца-ца… За такої народної "любові" жоден дуб не встоїть.
Ну, і порадував мене сьогодні Петрів батіг – і обіч траси своїми блакитними очками, коли великом їхав до парку, і понад річкою в парку…
Немає коментарів:
Дописати коментар