З підслуханого у маршрутці.
Їдемо центральним запорізьким проспектом, за вікном – театр Магара…
Дві дами:
— Прєдставляєш, у нас, в Саранскє, сєм тєатров. А здєсь?! Адін. Бєскультуріє-то какоє, дєрєвня…
— Ой, скарєє би нас захватілі! Только би нє стрєлялі…
Далі за вікном вимальовується Покровська церква, московського патріархату.
Ті ж дві дами:
— Я вот, учу-учу «Отчє наш» і нікак не магу запомніть.
— А я виучіла, только всьо врємя на срєдінє сбіваюс і нє магу вспомніть, чіто дальше. Нужна схадіть к батюшкє, он даст благаславєніє, чітоби нє сбівацца…
На світлині – фалос, тобто цюцюрка, ймовірно чуринга якогось там тисячоліття до нашої ери. Експонат Запорізького обласного краєзнавчого музею.
Чуринги, як відомо, наші давні пращури використовували під час ритуальних та сакрально-магічних дійств. Тож, зі світлини – благословення цим двом дамам, а також і всім іншим, їм подібним. Має подіяти!
