Липень: наказано вижити... і квакання невпопад

На Хортиці був уже десь близько 9-ї – сьогодні на це мав повне право. Чотири тижні (цей четвертий) тягнув дві роботи: свою та колеги, яка у відпустці. У голові шарики заходили за ролики. І все це, до речі, без додаткової оплати.

Хто переміг себе, той переможе всіх

Яр поблизу села Перун. Десь в цих краях загинув князь Святослав… Але мова не тільки про Святослава. Кожна грудочка цієї землі – це історія нашої Держави, яку тривалий час замовчували. Зараз тут таборує Молода Січ.

Сумне та невеселе... та красуня з чар-зіллям

Вирвався з робочих буднів – на кілька годин на Хортицю. Зранку – і не тому, що вдень пече Сонце. Вдень на Хортиці шашличники, крики, гам, а на Дніпрі гудуть моторки. А мені потрібна тиша. І не тільки мені, до речі, Хортиці також.
Прикро, що люди цього не розуміють. Так само, як свого часу збивали хрести з бань та палили ікони, тепер знищують Хортицю – острів-храм…

Сходить Сонце

Перше, що прийшло на ум: Боже, як красиво!
Ранкова Хортиця – це щось надзвичайне. ЇЇ треба побачити саме вранці…

Храмове свято, будуємо дзвіницю... та одноногий коник

Трійця – у нас храмове свято… А сьогодні – День Духа Святого. Мені дуже подобається на другий день, коли у церкві квітчана зелень висихає, пахне сіном, воском і ладаном, парко…

Тиша...

smijana мені побажала – у відпустці зайнятися тим, чого бракувало на роботі.
У щоденній людській круговерті мені завжди хотілося тиші. Але не вакуумної тиші. Не мертвецько-беземоційної...

Прогноз від ящірок

За прогнозом, обіцяли на сьогодні дощ, і навіть на тиждень. Впродовж дня парило добряче. Якась надія була, що може крапне. Втім…

Маки застерігають... і вже розцвіли безсмертники

Мак сфотографував на будмайданчику нових мостів, що мають потужною автотрасою із залізницею перетнути Національний заповідник «Хортиця». Там декілька квітів серед бур’яну. Вони, як застереження…

Ящірки у всій красі... Краля на голові, і передайте привіт змію, він чекає

Це я сфотографував з дуже великої відстані.
Екскурсовод – білявка у білій кофточці, її видно зі спини. Вона показувала на трави і щось розповідала. Не чув, бо, повторюю, був далеко. Напевно, екскурсія тематична – про флору Хортиці. Звернув увагу на цьоць з букетами степових квітів…

Віддзеркалення... та абрикосове щастя

Тільки-но вийшов на стежку мого сьогоднішнього маршруту, чую десь попереду щось дивно човгає – човг-човг і тихо, і знову човп-човг…

За два дні до літа... і ромашки на біс

Уже нема такого, як два тижні тому, коли все було вкрито ромашками. Але для однієї пані сьогодні викликав ромашки на біс…
Звісно, за допомогою ящірок – вони мені підказали місця, де ще цвітуть ромашки. Тільки-но почули, що для пані зі Львову, де тепер дощ і зюзя, тут же погодилися. «Ми, – кажуть, – зі степу, хоч й дикі, але ж не настільки! Якщо буде треба, то ромашки й взимку знайдемо».

Травень... і ніяких компромісів

Трави вищі за мене. Поки переходив балку Оленячий Ріг, здавалося, ніби потрапив у казковий ліс. Довкола – квіти різного кольору й відтінків. Цвірінькають птахи, порхають метелики…

Запорозька піраміда... Скелі й духмяні трави

«Остапа понесло!»
Зачастив. Сьогодні знову водив людей, тільки на цей раз не на Хортицю, а на піраміду, що на правому березі, навпроти острова.