«Остапа понесло!»
Зачастив. Сьогодні знову водив людей, тільки на цей раз не на Хортицю, а на піраміду, що на правому березі, навпроти острова.
Ось сфотографував стежку, вибиту поперек піраміди – безпосередньо із самої стежки, вона трохи зруйнована, але витримала, пройтися можна. Наступна фото – вид зверху на стежку.
По ній жрець зустрічав Сонце. Виходив на край, що ліворуч. Тривало це декілька днів.
Залежно від того, як сходило Сонце з-за скелі Кохання, щоранку поступово відступав на крок (праворуч), аж поки не опинявся в куту – коли Сонце з’являлося з-за маківки скелі Кохання, і це було 22 червня.
Скелю Кохання підірвали 8 листопада 1927 року – на честь урочистостей, початку будівництва Дніпрогесу (на фото – за арочним мостом). Піраміда якимось дивом вціліла. Тут буквально за кілька кроків кар’єр, не здивуюся, якщо й її «покращувачі» пустять на будматеріали.
Звернув увагу – вздовж берега, який є частиною національного заповідника Хортиці, щось багатенько шприців валяється. Ні, сміття – само-собою. Після тривалої першотравневої солідарності трудящих – весь берег у пластиковому смітті, залишках від кострів і шашликів. Трудящі, так розумію, масово й сумлінно празнували страсті Господні.
А ось шприці з-під ширки… Мова не про тих, хто вживає наркотики. Це їхні проблеми. Мова про наркоторгівлю, яка, зважаючи на кількість шприців, процвітає… А це уже діагноз нашому суспільству. Кажуть, риба гниє з голови, наша ж риба вже догнила до хвоста. Крапка.
І ще – прикро, що трудящі розмалювали піраміду, далі вони в церквах срать будуть, ось ще побачите!
Змій
Немає коментарів:
Дописати коментар