11 червня 2013

Ящірки у всій красі... Краля на голові, і передайте привіт змію, він чекає


Це я сфотографував з дуже великої відстані.
Екскурсовод – білявка у білій кофточці, її видно зі спини. Вона показувала на трави і щось розповідала. Не чув, бо, повторюю, був далеко. Напевно, екскурсія тематична – про флору Хортиці. Звернув увагу на цьоць з букетами степових квітів…

Йти до них – довго, треба було спускатися з гори, а потім через яр. Тому довелося згадати молодість – мій радіошний голос спрацював. Їм було добре чути. І, впевнений, не тільки їм. Гучно, наскільки мені вистачило сил, з гори звернувся до екскурсовода і попросив розповісти людям, що Хортиця – єдиний заповідник, де на одній території росте понад 600 видів рослин, 30 з яких – рідкісні, а деякі зустрічаються тільки на Хортиці, і що Хортиця – святиня…
– Добре-добре! – крикнула вона мені і повела групу далі, через яр…
















Взагалі-то, у мене був чудовий день (у прямому розумінні, чудовий – від слова «чудо»). Із самісінького ранку, тільки-но ступив на Хортицю, передавав привіти від hannaukr
Ой, що тут почалося! Всі ящірки з усіх усюди повиходили на зустріч. Встиг сфотографувати лише декількох з них.
А ось змій ніхт хверштейн, запитував, чому йому ніхто привіти не передає.


А ось ці дві ящірки – паровані, парубок та краля. Її спочатку й не помітив. Я підліз під кущ, щоб сфотографувати парубка. Чую, щось у мене на голові… Лапками перебирає чуба.
– Хто там? – запитую.
Вона й зістрибнула вниз, певно, щоб відповісти, мовляв, це я – поглянь, яка красуня.
Краля сиділа на гилці куща. А я, коли підліз під кущ, підставив їй голову, тому вона й перебралася у моє волосся.
Шкода, що нікого не було поряд, щоб сфотографувати. Можу тільки собі уявити, як це кумедно виглядало зі сторони: Петрусь «полює» на ящірку, а інша у нього на голові – сидить і кучері перебирає.

Немає коментарів: