Випробовував свого жеребчика Мінька…
Це жах. Тротуарами їздити не можливо… Розбиті вщент – їдеш, і повна гуп-ца-ца.
Дорогою… Треба бути віртуозом – уміти об’їжджати і вибоїни, і припарковані понад краєм дороги численні авто, а ще - слідкувати, щоб хтось ненецьки не наїхав на тебе…
Мінько – це я так назвав свого жеребчика (велосипед). Добре, що гальма на задньому колесі (переднім майже не гальмував). І їхав на першій швидкості. Для першого разу. Нормально – і згори, і в гору… Сподобалось.
Примірявся, як тепер на моєму жеребчику Міньку вирватись на Хортицю… Поки що обмірковую шлях.
А щодо Дня Конституції… Краще промовчу. З’їздив до нашої церкви (це вперше за час карантину) – ну, щоб додати собі відчуття свята. Старався так, щоб там нікого не було (богослужіння у мене поки що в онлайні). Застав хрещення хлопчика, потім хрещені селфілись, а я стояв обіч, чекав, щоб не трапити їм у кадр,
і крім того, вінчання…
Як для Дня Конституції - обнадійливі події.
Немає коментарів:
Дописати коментар