До 205-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка

Запоріжжя – чи не єдине місто України, де немає пам’ятника Тарасові Шевченку...
Втім, на відміну від Сашка Гарматного (який Запоріжжя проігнорував на шляху на південь, але у місті є й пам'ятник, і площа Пушкіна), Тарас Шевченко був на Запорожжі, та нераз обійшов по колу славетну Хортицю...

До 205-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка, що відзначається 9 березня, портал Depo.Запоріжжя зібрав ТОП-5 локацій, історично пов’язаних з перебуванням Тараса Шевченка на Запорожжі, а також офіційних і свого часу "канонізованих" громадськістю та чиновниками.
1. Погруддя Шевченка
Біля погруддя Тараса Григоровича Шевченка, що біля райдержадміністрації Шевченківського району Запоріжжя, зазвичай відбуваються урочистості зі вшанування Великого Кобзаря. Традиційно уже багато років поспіль тут збираються містяни під орудою чиновників, аби покласти квіти. Проте, попри "офіціоз", це - справжнє Шевченківське свято. Під час заходу запрошені до слова та всі охочі читають "Кобзаря" та свої власні поезії. У сімейному архіві трагічно померлої запорізької поетеси Марини Брацило збереглася світлина 1998 року, де Марина стоїть тут поруч із місцевими "акулами" нацспілки письменників, обласний осередок якої тоді очолював співець "запорізьких димів" Петро Ребро.

За життя Марині, корінній степовичці, "Тій, що пила вітри, як не стриножуй, – воля", ніколи не бракувало вільнодумства на Шевченківських читаннях. Змінились часи і нині таких, як Брацило, у Запоріжжі чимало. Тож поспілкуватися з ними та почути їхні твори, навіть почитати свої можна у ці дні біля погруддя Шевченку.
2. Тарасова стежина
Це стежка вздовж кургану, над яким височить українське знамено біля музею на Хортиці. Зазвичай тут проводять тематичні екскурсії щодо перебування Тараса Шевченка на легендарному острові. Але можна й самому пройтись та почитати уривки з творів Великого Кобзаря, викарбуваних на кам’яних стелах, розташованих обабіч стежини.

3. Тарасова Груша
Розташована серед міста, на пустирі, що вздовж Набережної магістралі. Йти від площі Фестивальної вниз, десь понад 500 метрів в бік Дніпра.
Попри довколишню занедбаність та смітники, це місце, так би мовити, намолене. Тут постійно у Шевченківські дні збираються місцеві просвітяни та митці - читають Тарасові вірші та власні, співають пісні. Не буде винятком й нинішня 205-а річниця з дня народження Тараса Шевченка.

Тарасова Груша - природна пам’ятка. Про неї стало відомо завдяки краєзнавцям, за припущенням яких, під цією грушею Тарас Шевченко у спекотні ночі спав в альтанці, коли влітку 1843 року (за іншим джерелом, у 1842 році) квартирував у старого запорозького козака Прокопа Булата. Разом з його сином Романом, до речі, однолітком 29-річного на той час Тараса, ходив на Хортицю.
4. Студентський Шевченко
Погруддя Великому Кобзареві встановлене біля запорізьких національного та технічного університетів. Тут постійно залюбки "тусуються" студенти. Звичайно, обіймаються, цілуються. Хтозна, можливо навіть цитують Тарасові любовні поезії: "Кохайтеся, чорнобриві…"

5. "Канонічний" автопортрет
Автопортрет Шевченка 1860 року – унікальний артефакт – зберігається у фондах Запорізького обласного художнього музею.

"Автопортрет у шапці і кожусі" - один з останніх офортів поета - посідає почесне місце в музейній колекції "Шевченкіани", що налічує близько 250 творів живопису, графіки, скульптури та декоративно-прикладного мистецтва. Портрет був придбаний музеєм у 1970-х роках минулого століття. Причому, випадково: його побачили та викупили в одному з художніх салонів.