Скіфська жінка, дружина двох царів – Аріапейта та його сина Октамасада…
Позаминулої ночі, з четверга на п’ятницю, кажуть, сни віщі, мені привидівся сон – вродливі красуні Гілеї звивалися довкола мене, ніби змії, і пошепки промовляли: «Ти наблизився до нашої таємниці таємниць…»
У скіфського царя Аріапейта (приблизно 480-460 роки до н. е.) було три сини: Скіл від еллінки з Істрії (Фракії) та Октамасад від доньки Терея Одриського, і лише Орік від скіфської жінки Опойї.
Аріапейт, його ім’я значить «окраса аріїв», мудрий був чоловік. Він впорядкував відносини Скіфії з греками – перш за все встановив скіфський протекторат над Ольвією, сприяв релігійному та політичному об’єднанню Скіфії, не кнфліктував з Одриським царством.
Втім, цар агафірсів Спаргапейт підступно вбив Аріапейта…
Агафірси – одне з фракійських племен, західні сусіди Скіфії (територія сучасної Трансільванії). Зі слів Геродота, їхні звичаї подібні до фракійських, єдине чим відрізнялися – носили на собі багато золотих прикрас та спільно володіли жінками, щоб не мати ні заздрощів, ні ненависті. Ймовірно, саме в цьому причина трагічних подій в родині Аріапейта.
За твердженнями «батька історії», агафірси – «найлагідніші люди», а скіфів він змальовує жорстокими, бо вбивали навіть брат брата, якщо той не дотримувався традицій пращурів і намагався бодай щось запозичити в еллінів.
По загибелі Аріапейта царем Скіфії став його син Скіл (465 — 446). Мати, еллінка, ще в дитинстві навчила його грецькій мові й мудрості. Тож, він жив по-еллінському, але потайки.
У Скіла був у місті борісфенітів (скіфів-землеробів на лівобережжі Дніпра, вище Гілеї) великий і розкішний палац з великим подвір’ям, навколо якого були розставлені мармурові сфінкси і грифи. Скіл тут потайки, за зачиненою брамою, щоб не бачили його воїни, перевдягався в грецький одяг і так місяць, а то й більше усамітнено приносив жертву еллінським богам. В цей палац бог жбурнув блискавку. Палац згорів. Але, незважаючи на це, Скіл не покаявся. Більше того, він вирішив посвятити себе Діонісу.
До речі, ім’я Діоніса — фракійського походження, означає «син бога». Інша назва бога родючості і виноградарів – Вакх також походить із Фракії.
Коли Скіл здійснював вакханічне жертвоприношення, один з борісфенітів розповів про це скіфам: «Отже, ви, скіфи, смієтесь з нас за те, що ми впадаємо у вакхічну несамовитість і в нас уходить бог. Ну, а тепер бог увійшов у вашого царя і він охоплений вакхічною несамовитістю, і бог зробив його божевільним. Якщо ви мені не вірите, ідіть зі мною і я вам це покажу». Борісфеніт привів їх на башту, звідки вони побачили, як їхній цар у вакхічній містерії насолоджується вином та оргіями.
Зважаючи на таку ганьбу, скіфи призначили собі царем його брата, Октамасада.
А Скіл тут же втік до Фракії.
Октамасад пішов війною проти Фракії. Коли він прибув на берег Істру (антична назва річки Маріс, нині Марош, протока Дунаю), зустрів там фракійське військо готове до бою. Фракійський цар Сіталк запропонував Октамасаду не розпочинати битву: «Ти син моєї сестри і в тебе перебуває мій брат. Видай його мені, а я видам тобі твого брата, Скіла. Так і ти не наражатимешся на небезпеку із своїм військом, і я не наражатимусь на небезпеку». Октамасад прийняв цю пропозицію і видав Сіталкові свого дядька з боку матері, а сам узяв собі свого брата Скіла. Повернувся до Гілеї і відтяв Скілу голову…
У 1930 році на території між Марош і Дунаєм була знайдений золотий каблучка Скіла. На ній зображена на троні богиня Табіті – «цариця скіфів», яка тримає, напевне, люстерко, через яке віддзеркалюється скіфський цар. Ця каблучка дісталася Скілу від батька Аріапейта, а йому від Аргота… А ось напис на каблучці, очевидно, зробив Скіл.
Зняв і викинув каблучку, коли фракійці передали його Октамасаду, щоб брат не бачив, як він зганьбив сімейну реліквію.
На каблучці напис грецькою:
ΣΚΕΛΕΟΕΑΡΓΟΤΑΝΓΑΡ
Читаємо:
ΣΚΕΛΕΟ ΕΑΡΓΟ ΤΑΝΓΑΡ
Перше слово:
ΣΚΕΛΕΟ – Скіл
Друге слово:
ΕΑΡΓΟ – захищати
Третє слово:
ΤΑΝΓΑΡ – вельми
Тобто щось на зразок: «Оберігай Скіла».
Зрозуміло, оберегом Скіла була не Табіті…
Царю Октамасаду не дісталась каблучка пращурів. Зате він взяв за дружину Опойю, жінку покійного батька Аріапейта, з дитиною, підлітком, братом по батькові Оріком.
Опойя – скіфська жінка. Не еллінка. Як на мене, її згода на такий шлюб – це теж своєрідний протест проти недотримання скіфським царями традицій пращурів. Брат вбив брата за жертвоприношення еллінським богам, але… Той же батько Скіла, її чоловік Аріапейт злягався з еллінками, які народжували йому дітей, спадкоємців. Певно, вона хотіла довести, що скіфські царі ганьблять себе і країну, коли чинять, як фракійці, і нічим не відрізняються від них, хоч й засуджують, і не гідні царства під божественним заступництвом Табіті.
Немає коментарів:
Дописати коментар