Перейти до основного вмісту

Як у Пологах Перлину шукав та занурився у спогади літнього фотографа


У Пологах у мене було трохи більше години, щоб пробігтись містом…

Гарне, затишне містечко. Тихе, привітне, а ось, про Перлину ніхто нічого не знає. Скільки не питав у людей, яких зустрічав на вулицях, безрезультатно. Навіть районне та міське начальство, тутешні керманичи, у відповідь – нічим не могли зарадити.
Все, що я хотів, побачити місце, де був будинок, в якому народилася Перл, донька пологівського кравця Семена Карповського. Вона ж - Поліна Семенівна Жемчужина, дружина Молотова…
Наскільки мені відомо, будинок єврейської сім’ї Карповського був біля синагоги.
Синагога зберіглась, але будинок Карповських не вцілів. Це мені підтвердили у Пологівському районному краєзнавчому музеї.
До речі, музей – вартий уваги. Перл – жахливе совіцьке минуле, можливо, й добре, що про нього не знають. Або не знали, не знали та забули…
Зважаючи на музейні експонати, Пологи – історично цікаве місто, та й в цілому весь район. На його території – три сотні курганів, Кінські Роздьори, гончарство…
Після музею зустрів літнього чоловіка. В його садочку – море тюльпанів. Він сам їх вирощує… Познайомились. Пан Вагіс. Працював фотографом газети "Пологівькі вісті". До речі, як він сказав, назву та логотип він придумав і намалював. Показав свою колекцію ескізів, що свого часу використовувались для оформлення будівель, виставок, дошок пошани тощо.
Звернув увагу на поєднання Тараса Шевченка із совіцькою буденністю… Дивні були часи. Певно, тепер цього не зрозуміти…
Пан Вагіс запросив до квартири і… Фактично, це картинна галерея. Він з молоду робить копії відомих картин. Причому, професійно.
Його дружина нещодавно померла, він тепер один. Сини – один у Мелітополі, другий – у Запоріжжі.
Серед картин – на стіні, аж під стелею, портрет дружини, а поряд малюнок квітів, що він, ще парубком, намалював для своєї коханої… Й спогади, спогади, спогади…
Далі все це – на світлинах…


























































Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Довга Могила

Зважаючи на історичні факти, археологія радянських часів, здебільшого ґрунтувалася на пошуках скарбів. Золото, срібло, дорогоцінне каміння тощо – завозилося до столиці. Самі ж історичні пам’ятки, певно, навмисне руйнувалися, стиралися з лиця землі, а також підпадали під «ліквідацію» й науковці та дослідники.
Така ж доля спіткала й так званий Вознесенівський або Кічкаський «скарб» – капища і святилища, що на Довгій Могилі (нині промислова зона міста Запоріжжя).

Рождество Твоє, Христе, Боже наш

Голодомор 1946-47 року… Після війни совіцька влада сплановано випробовувала голодом українських дітей, жінок, стариків. Чоловіків, сотні тисяч, Москва винищила раніше, восени 1943 року під час форсування Дніпра. Це було так зване «искупление кровью» лише за те, що українці перебували на окупованій території. Вердикт Жукова: «…все хохльі – предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше потом, после войньі, придется ссьілать в Сибирь!»

Сковорода по-київськи, або Як мене профпридатності позбавили

Ось, цей за цим стародавнім будиночком з каштанами й розташована та установа, що винесла для мене суровий приговор щодо моєї профпридатності…