Перейти до основного вмісту

Хортиця. Загубилось бабине літо у квітневому тумані, та як прокидається сон-трава


Зранку був такий густий туман, що за кілька кроків – нічого не видно…

Йшов стежкою у туманне внікуди. Молочна мряка. Лише на гілочках виблискували перлинками крапельки ранкової роси на павутинні…
Певно, це павутиння з бабиного літа загубилось. Його дуже багато. Повсюди – на кущах і деревах…
Але яке може бути бабине перезріле кохання у квітні? Я сьогодні приїхав на Хортицю – на первоцвіти. Щоправда, коли занурився у туман, десь там йойкнуло, що без сонця ніц не побачу. Втім… Ми з первоцвітами побачились! Як й у попередні роки. Сюди навесні я приходжу з дитинства, і все заради цієї неперевершеної блакиті…
На дні яру… Зверху й повсюди туман. Аж димить. А тут – блакитне море… Проліски. Тиша.
Весна…
Вже на зворотному шляху… Змився з роботи, треба було повертатись. Так ось, пощастило побачитись й зі сон-травою. Вона тільки-но прокидається…
Далі – на світлинах, все, як було – моя Хортиця, моє щастя…
























Коментарі

Unknown каже…
Хорошо!!!!
Unknown каже…
Сон, як завжди тендітний. І Хортиця у тумані вражає)

Популярні дописи з цього блогу

Хортиця. Новорічне

Нарешті я - на Хортиці. Майже чотири місяці не був тут…

Виноградний Спас з трьома яблучками

Як швидко промайнуло літечко-літо…
Уже й Спас.

Хортиця. Прокидається сон-трава, і ніяких аномалій

Лютий – зовсім нелютий… Майже повсюди уже квітнуть первоцвіти. Вчора побачив у Facebook світлини з пролісками і шафраном з Національного природного парку «Бузький Гард», тож рванув на Хортицю. Якщо у долині Південного Бугу цвіте, а це майже поряд, значить, має бути і у нас. Як таке пропустити?