Перейти до основного вмісту

Осінь упала на тротуари


Минулої ночі був перший мороз: – 8 показував градусник о 7-й.
Вранці з дерев злетіло майже все листя.
Сьогодні осінь упала на тротуари…

Йшов на роботу: шурх-шурх, шурх-шурх… Листя шепотіло щось прощальне. Про те, що вголос не скажеш. Про любов, про кохання, і що назад вже нічого не повернути.
На фото – вулиця Запорозька, одна з найдавніших козацьких. Тут трохи нижче була запорозька козацька церква, перед сторіччям Лєніна її бульдозером… Бабуся розповідали, як люди плакали.
Праворуч – моя робота.
Ліворуч за базаром – те, що сьогодні у Запоріжжі сталося. Повторно.
Там обком комуністів, де знову встановили пам’ятник Сталіну, а поряд ще й Космодем’янській.
…сміятися над стариками – гріх.
Добре їх розумію. Насправді, вони хочуть повернути не совіцьку владу, а свою молодість, але ж…
Що говорити? Сумно все це.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Довга Могила

Зважаючи на історичні факти, археологія радянських часів, здебільшого ґрунтувалася на пошуках скарбів. Золото, срібло, дорогоцінне каміння тощо – завозилося до столиці. Самі ж історичні пам’ятки, певно, навмисне руйнувалися, стиралися з лиця землі, а також підпадали під «ліквідацію» й науковці та дослідники.
Така ж доля спіткала й так званий Вознесенівський або Кічкаський «скарб» – капища і святилища, що на Довгій Могилі (нині промислова зона міста Запоріжжя).

Рождество Твоє, Христе, Боже наш

Голодомор 1946-47 року… Після війни совіцька влада сплановано випробовувала голодом українських дітей, жінок, стариків. Чоловіків, сотні тисяч, Москва винищила раніше, восени 1943 року під час форсування Дніпра. Це було так зване «искупление кровью» лише за те, що українці перебували на окупованій території. Вердикт Жукова: «…все хохльі – предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше потом, после войньі, придется ссьілать в Сибирь!»

Сковорода по-київськи, або Як мене профпридатності позбавили

Ось, цей за цим стародавнім будиночком з каштанами й розташована та установа, що винесла для мене суровий приговор щодо моєї профпридатності…